Сестра моя старша на рік, але ми з нею не ладнали з самого дитинства. Я спокійна, вона завжди була чимось незадоволена.
Батьків засмучувало, що ми не дружні, але нічого з цим вдіяти не могли. Після чергової сварки з сестрою, я заспокоювала себе, що вона цього року закінчить школу, поїде вчитися до столиці, потім ми більше ніколи з нею не побачимось.
Але вийшло зовсім не так, як я думала. Вступила я до вишу у своєму місті, бо захворіла мама, і я не могла залишити батьків одних.
Через два роки мами не стало, батько за рік одружився і пішов жити до тієї жінки. Я залишилася в квартирі одна, а невдовзі теж вийшла заміж.
Дітей не було і ми через 5 років розлучилися. Більше заміж не виходила.
Сестру востаннє бачила лише на похороні мами. Нічого не знала про неї, батько іноді казав, що сестра йому дзвонить, що розлучилася і живе з донькою.
Але після стількох років вона з’явилася, сказавши, що приїхала до батьківської квартири і житиме тут. Для мене вона зовсім чужа людина і я розуміла, що не уживемося разом.
Якщо продати двокімнатну квартиру, то нам вийде лише по кімнаті в комуналці або на старий будиночок у селі. Заощаджень я не маю, весь час пропрацювала бібліотекарем на невелику зарплату.
Вже три роки так живемо постійні сварки, конфлікти. Сестра мене ненавидить і хоче вижити із батьківської квартири.
Але куди я піду? Але на цьому мої біди не скінчилися.
Сестра привела до будинку чоловіка і сказала, що він житиме з нею. Так, у нас окремі кімнати, але як жити разом із чужим чоловіком, ділити кухню, місця загального користування?
Йому 68 років, він удівець, дітям не потрібен, тому радий, що йому дали притулок.
Я у безвихідному становищі. Не думала, що в мене буде така старість.
— Може, не поїдемо? — спитала я, похмуро дивлячись у вікно. — Скажеш, що мені…
Олена нарешті вклала Іванка спати. Малий, втомлений своїм п’ятим днем народження, заснув миттєво, міцно стискаючи…
— Мамо, мамо, а коли ти нам з Оленкою братика подаруєш? — щебетала над вухом…
Коли Наталя Петрівна набирала номер районної опіки, її пальці тремтіли й ковзали по екрану смартфона.…
Маргарита заповзято терла щіткою підлокітник старого дивана, намагаючись вивести невидиму пляму. Вона завжди хапалася за…
Вдихаючи на повні груди солоне, настояне на степових травах повітря, Денис стояв на дерев’яному ґанку…