Сестра моя старша на рік, але ми з нею не ладнали з самого дитинства. Я спокійна, вона завжди була чимось незадоволена.
Батьків засмучувало, що ми не дружні, але нічого з цим вдіяти не могли. Після чергової сварки з сестрою, я заспокоювала себе, що вона цього року закінчить школу, поїде вчитися до столиці, потім ми більше ніколи з нею не побачимось.
Але вийшло зовсім не так, як я думала. Вступила я до вишу у своєму місті, бо захворіла мама, і я не могла залишити батьків одних.
Через два роки мами не стало, батько за рік одружився і пішов жити до тієї жінки. Я залишилася в квартирі одна, а невдовзі теж вийшла заміж.
Дітей не було і ми через 5 років розлучилися. Більше заміж не виходила.
Сестру востаннє бачила лише на похороні мами. Нічого не знала про неї, батько іноді казав, що сестра йому дзвонить, що розлучилася і живе з донькою.
Але після стількох років вона з’явилася, сказавши, що приїхала до батьківської квартири і житиме тут. Для мене вона зовсім чужа людина і я розуміла, що не уживемося разом.
Якщо продати двокімнатну квартиру, то нам вийде лише по кімнаті в комуналці або на старий будиночок у селі. Заощаджень я не маю, весь час пропрацювала бібліотекарем на невелику зарплату.
Вже три роки так живемо постійні сварки, конфлікти. Сестра мене ненавидить і хоче вижити із батьківської квартири.
Але куди я піду? Але на цьому мої біди не скінчилися.
Сестра привела до будинку чоловіка і сказала, що він житиме з нею. Так, у нас окремі кімнати, але як жити разом із чужим чоловіком, ділити кухню, місця загального користування?
Йому 68 років, він удівець, дітям не потрібен, тому радий, що йому дали притулок.
Я у безвихідному становищі. Не думала, що в мене буде така старість.
Є спогади, які пахнуть чебрецем, теплим хлібом і трохи — нафталіном із дідової шафи. У…
Кухонний годинник невблаганно відраховував хвилини, а в сусідній кімнаті тихо сопів дворічний Юрчик. Мар’яна обхопила…
— Залиш на денці... — темний силует виринув поруч якось раптово. Руслан здригнувся від несподіванки.…
На нашій старенькій кухні пахло м’ятою та свіжим пирогом, але розмова клеїлася важко. Я дивилася…
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…