Я боюсь своєї старості. Мені 49 років, заміжня ніколи не була. Родом я з невеликого містечка, роботи не було, тож вирішила спробувати щастя у столиці. Знайшла роботу, винаймала житло. Після того, як не стало батьків, продала їхню однокімнатну квартиру, плануючи взяти кредит на житло в столиці.
Але виявилося, що цих грошей недостатньо, документи не ухвалили, оскільки ще й заставного майна не виявилося. Зараз я замислююся, де житиму в старості. Роки йдуть, а в мене нічого нема за душею. Накопичень теж немає, жила від зарплати до зарплати.
Вже шкодую, що поспішила з продажем батьківської квартири, бо хоча б якесь житло було. Я шокована своїм майбутнім! Прожила без чоловіка, без дітей, батьки рано пішли.
Аналізую своє життя та не можу зрозуміти, як таке могло статися? Боюся захворіти, лишитися без роботи. Усього боюся в цьому житті! Втомилася.
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…
Бери лосося. Сам засолю як треба! У магазині такого не купиш. — А скільки? —…