Після того, як не стало сина, я мало не збожеволіла, через чотири місяці знову вдізналася, що чекаю дітей, на цей раз трійня, все було добре. Діти з’явились, малята допомогли мені, і я змогла змиритися з другою втратою моєї дитини, три роки тому помітила, що він знову щось приховує, влізла у телефон

Я опинилася у дуже важкій для мене ситуації. Одружені з чоловіком понад 10 років. До цього зустрічалися 4,5 роки. Кохання і в мене, і в нього. В цей час я маkf труднощі з моєю сім’єю. Він завжди був поряд.

На даний момент у нас три чарівні доньки. Через 3,5 роки після появи старшої доньки я дізналася, що знову чекаю дитину. Ми чекали на сина, про якого давно мріяли.

Але як виявилося, коли я дізналася, що чекаю дитину, він став мені зраджувати. Я все дізналася. Були розмови, сльози.

Але я намагалася не піднімати сильну бурю через те, бо була в положенні. Але стрес дався взнаки, і в 39 тижнів я втратила дитину. Сподівалася, що він схаменеться. Він припинив спілкування.

Після того, як не стало сина, я мало не збожеволіла. Через чотири місяці знову вдізналася, що чекаю дітей, на цей раз трійня. Все було добре. Діти з’явились.

Але однієї з трійні не стало через сім годин після появи. Малята допомогли мені, і я змогла змиритися з другою втратою моєї дитини.

Три роки тому помітила, що він знову щось приховує. Влізла у телефон. Побачила дружнє листування з одніє дівчиною. Я подзвонила. Та сказала, що вони друзі, і вона зустрічається з його другом.

Не дуже повірила, але вирішила тримати її ближче до себе. Три місяці тому, знову листування, але вже іншого характеру, і його освідчення в коханні. За 15 спільних років він ніколи не освідчувався мені в коханні.

Відбулася розмова. Він відмовлявся, казав, що нічого немає, вона не стала брехати. Тоді й він зізнався. Зізнався, що кохає мене шалено, але і її теж.

Хоче взяти її за дружину, і мати від неї дитину. Але просить мене бути із ним. Я знаю, що не можу без нього, кохаю саме справжнім коханням, але й так жити теж не можу. Що робити?

І доньок не можу лишити без батька! Вони дуже люблять одне однего! Піти нікуди.

Квартира його батьків. Вигнати? Чи терпіти, сподіваючись, що одумається?

Найстрашніше, що я зараз ненавиджу його протягом цих місяців, живу як страшний сон. Не знаю що робити.