— Наталю, Ти розумієш, що ти вже стара? Сидиш зі своїми спицями, нічого тобі не цікаво! Та з тобою вийти в люди соромно! — холодним голосом промовляв чоловік. — Сидиш удома, тільки й чути від тебе діти, діти, діти! Нічого іншого від тебе не почуєш! Ти в салон краси коли востаннє ходила?
Та ти навіть не думаєш про те, що чоловікові хочеться поряд з собою бачити гарну жінку, а не те, що ти стала схожа. У мене буде гарна жінка, з якою не соромно у світ вийти і показати друзям. — Рома намагався якомога болючіше вколоти. Дуже сильно відрізнялася його дружина від його коханки. Та, наче з обкладинки модного журналу, зійшла, а дружина звичайна домогосподарка.
А Наталка мовчала, дивилася на свої петельки, рахувала та мовчала. Намагалася тримати себе. Боляче було.
— Аліменти платитиму. Але на багато не розраховувай. Мені нове життя треба будувати. У мене жінка молода та гарна. — Рома сердився, що дружина уткнулася у свої спиці і мовчить. — І не смій мені заважати жити! — Чи не прокричав Рома, покидаючи квартиру.
Наташа в’язала, довго в’язала, в’язала до того моменту, поки не наколола спицею палець. Від болю вона відкинула в’язання та розплакалася. Тішило лише одне, дітей зараз не було вдома.
Після школи вона відвезла їх до мами до заміського будинку. У дітей осінні канікули з понеділка, погода суха, то чому б і не відправити дітей до бабусі на кілька днів. А сама планувала влаштувати романтичний вечір із чоловіком або сходити кудись, а вийшло так, що він пішов від неї.
Проридавшись, Наташа встала зі свого улюбленого крісла, пішла на кухню, включила чайник, щоб заварити чай. Стан був жахливий.
Здавалося, що чоловік котком прокотився її серцем, душею, самооцінкою. Все було закатано в асфальт.
Шістнадцять років шлюбу, двадцять років стосунків, троє дітей. І ось таке щастя ближче до сорока років. Чоловік пішов до молодої.
Познайомились вони у студентські роки. Наталя першокурсниця, а Рома випускник. Красивий, спортивний, веселий та компанійський. Зачарував дочку багатих батьків.
А Наталя була з дуже забезпеченої родини. Народилася вона за півроку до того, як не стало старшої дочки. Дівчинка хворіла і надії не було.
Тоді ще батьки були простими робітниками. Це були вісімдесяті. Але жили вони вже тоді в окремій двокімнатній квартирі.
У дев’яності батько Наталії вирішив, що заради єдиної доньки треба щось змінити. І ось коли Наталя вже вступила до інституту бізнес батька цілком собі процвітав.
Після весілля батько подарував їхню двокімнатну квартиру, в якій зробили заради такого приводу свіжий ремонт. Самі батьки жили у новій просторій чотирикімнатній квартирі та будували будинок.
Після появи старшої онуки, бачачи, що у зятя не виходило знайти нормальну роботу, батько Наталії взяв зятя на роботу. А після появи двох синів, батьки передали у користування сім’ї доньки свою велику квартиру та переїхали до заміського будинку.
Батька не стало три роки тому, Рома став номінальним директором. Справами займався колишній заступник батька, але зять так хотів завжди стати приймачем Леоніда Вікторовича і тому Наталка погодилася, щоб її чоловік став частиною керівництва компанії.
Сама Наталка з моменту появи доньки практично не працювала. Була в курсі справ своєї майбутньої спадщини, але не більше.
Материнство її захоплювало набагато більше. І на додаток вона захопилася рукоділлям. Нічого серйозного, але у них із донькою з’явилося захоплення шарфами.
У звичайних модниць головний аксесуар у вбранні це сумочка, а у Наташі з донькою шарф. А тут виявляється чоловікові це захоплення дружини було в тягар.
Проревівшись і заспокоївшись, Наташа зателефонувала матері та розповіла, що сталося.
— Наталка, ти навіть не смій його назад приймати. Ти зрозумій, якщо він один раз так зробив, то потім буде і другий, і третій. І ти щоразу почуватимешся все гірше і гірше. Вимотає він тебе.
— Мамо — мляво простягла втомлена від усіх переживань Наталка. — Не на смітнику ж я себе знайшла. Боляче дуже, але розумію, що не на порожньому місці в нього зарозумілість зросла.
— Не смій себе звинувачувати! — трохи підвищила голос мати. — Ти нормальна дружина! Все ти робила правильно! А ось він зарвався!
— Я не про це. Ти не хвилюйся. Дітям тільки нічого поки не кажи. Мені прийти до тями треба. Вихідні. Подумати треба. — Тяжко сказала дочка.
— Ти Людці подзвони. Нехай у гості зайде. Допоможе струснутись.
— Так, треба. — Наталка навіть і не подумала про найкращу подругу. Хотіла полежати в ліжку та пити від болю.
— Не Зателефонуєш ти, сама подзвоню. Тобі зараз не можна бути однією. А поки що відпочивай. Спробуй поспати.
Вранці квартиру Наташі наповнив ураган на ім’я Людмила. Найкраща подруга зі старшої школи. Люда людина творча, знайшла себе в організації свят. Вихідні в їхній сфері завжди робочий день, але заради подруги вона покинула все і приїхала.
— Ну, як виходитимемо з засмучення? — Людмила оглянула подругу з голови до п’ят. Вранці Наташа виглядала пом’ятою. — За класичною схемою чи за класично-альтернативною?
— Це ти про що? — здивувалася Наталка.
— Ну салон краси, магазини – це класичний. А альтернативний – клуби, бари. За якою схемою підемо?
— От чесно, не хочу жодне, ні друге. Немає в мене комплексу щодо моєї зовнішності і прокинутися вранці з хворою головою не хочу. Але знаючи тебе, ти мене в спокої не даси. Давай сходимо кудись на культурну програму? Може, виставка яка є цікава? Чи в театрі щось стоїть?
— А Ви мадам з фантазією. Ну, тоді пішли на виставку. Є щось цікаве.
Гуляючи по виставці, Наташа думала про те, що давно нікуди з чоловіком не виходили. Йому завжди було ніколи, а вона любила такі заходи. Останніми роками вона кудись ходила на культурні програми з дітьми. Театри, цирки, виставки та інше, але дитяче. Вони із чоловіком взагалі останні роки віддалилися, особливо після смерті тата. Чоловік почав багато часу проводити на роботі.
— Наточко, а ти не думала вийти на роботу? — Люда з Наталкою йшли парком і їли морозиво.
— На роботу? А ким? Я ж стільки років сиділа вдома. Тільки після інституту кілька років у тата попрацювала. — насторожено відповіла Наталя.
— І Чого? Невже у своїй компанії не знайдеш, чим зайнятися? На курси якісь сходи. Із замом батька поговори.
— А Діти? Хто їх по гуртках водитиме. — злякалася трохи Наташа.
— Няню найми. Діти досить дорослі. — спокійно говорила Люда. Вона мала няню для доньки. — Вдома впораються, а на гуртки відведуть.
— А може ти і права. Засиділася я вдома мабуть. — замислено промовила Наталка. — Треба подзвонити дядькові Толі. Може, що підкаже. І з мамою обговорити.
У понеділок вранці Рома зайшов у будинок компанії, де працював уже багато років. Охоронець глянув на Романа і промовчав.
Підійшовши до свого кабінету, він помітив відсутність секретарки. Зайшовши до свого кабінету, він виявив дивну картину.
У його кріслі сиділа Наталя, а його секретарка щось записувала до блокноту. Дружину він навіть не одразу впізнав. У діловому костюмі, із укладеним волоссям
— Що ти тут робиш? — здивовано промовив Роман.
— Даша, прискоріть оформлення документів. — спокійно промовила Наталка, переводячи погляд на чоловіка.
Секретарка тільки кивнула і поспішила покинути кабінет.
— Я в тебе ще раз питаю, що ти тут робиш?
— Нічого особливого. Працюю. Це все ж таки моя компанія. — Наталя поставила лікті на стіл і поклала руки в кулак. — А у своїй компанії я можу робити все, що мені хочеться. Тож будь ласка, зайди зараз у відділ кадрів і напиши заяву з власного. Моїй компанії такі працівники не потрібні.
— Та зараз. — посміхнувся Рома. — Я тут директор, і ти нічого не вдієш! Та ця контора розвалиться, якщо я піду.
— Ну Гаразд. — Наталя відкинулася на спинку крісла. — Значить, тебе звільнять за статтею. Анатолій Васильович уже підготував документи. І найімовірніше, ці документи будуть направлені до компетентних органів.
Від слів Наталі у Романа аж очі на лоба полізли.
— Ти Не посмієш!
— Ще як посмію. Як прийшов ні з чим, так і підеш. І не забудь залишити ключі від машини. Вона корпоративна, якщо ти забув. А твої речі вже зібрані та будуть відправлені на ту адресу, що ти вкажеш. І навіть не думай, поріг моєї квартири ти не переступиш. Замки замінено, охорона попереджена. Я зрозуміло пояснила?
— Яка ж ти дріб’язкова. Вирішила прикинутися начальницею? Та ти ніхто! Стара баба! — Вже не соромлячись у виразах почав розпорошувати свою злість Роман. — Можеш тішити своє самолюбство скільки завгодно, але ти нікому не потрібна. Твоя доля спиці та шарфи.
Наталя лише посміхнулася куточком губ. Так, чоловік став іншою людиною, і вона цього навіть не помітила. Жила у своєму маленькому затишку.
— Якщо ти все сказав, то будь ласка, пройти у відділ кадрів. Інакше тебе в цю будівлю більше не пустять. Твої особисті речі Даша зараз збере.
Наташа розуміла, що збоку це виглядає не дуже гарно. Але як він хотів? Втекти від неї, образити і залишитися працювати в компанії?
Ні. Якби він просто пішов, спокійно, без образ. Не у всіх складається сімейне життя, у цьому немає нічого страшного. Може, тоді вона б і була не проти, щоб він продовжив працювати в компанії. Але він плював у колодязь з якого пив багато років.
Роман вискочив з кабінету, щосили грюкнувши дверима. Жінку це лише розсмішило. І було дуже цікаво, що ще він зробить. Адвокат уже був попереджений. Потрібні папери підписано і в найближчі кілька годин буде подано документи на розлучення.
Секретарка передала Наталі, що Роман влаштував у відділі кадрів скандал, коли йому почали оформляти виплати.
Виявилося, що його реальна зарплата є досить невеликою. Велика вона була за рахунок премій, а ось премії йому урізали, при видачі розрахункового листа. Намагався до Наталі на розбірки прийти, але охорона його не пустила.
На суді Роман виглядав не так пафосно, як у день свого звільнення з квартири Наталії. Виявилося, що нічого, крім дітей, і не нажили.
Квартира — спадщина. Будинок — тещі дістався у спадок. Машина дружини батько подарував. Машина Романа — корпоративна, бо свою продав, коли нову посаду обійняв.
Компанія — спадщина Наталії. Грошей у Наталі на рахунках досить мало. Роман витрачав усе, що заробляв.
От і виходить, що у фінансовому плані Наталія не постраждала. Заступниця батька поставила на місце директора, а сама вийшла на роботу, щоб згодом взяти управління компанією у свої руки. Роман виявився не дуже затребуваним на ринку праці, а ось аліменти йому присудили.
Коханка чоловіка попросила дати їй спокій, коли стало відомо про те, що матеріальний стан Романа вагомо погіршився після розлучення.
Це навіть спонукало його спробувати повернутися до дружини, тільки Наталі тепер цікаво трохи більше ніж петлі та спиці, поки готується смачна вечеря. Такий чоловік жінці більше не потрібний.
