Після того, як ми з моєю коханою одружилися, батьки одразу ж купили нам квартиру. Вони вважали (та й ми в цьому з ними повністю згодні), що окрема молода сім’я має мати все своє і жити вони повинні подалі від батьків.
Нам пощастило, у наших із дружиною родичів гроші на окреме житло було відкладено заздалегідь, але навіть якби грошей не було, ми все одно знімали б окрему квартиру. Нехай маленьку, хай з мінімумом меблів і без побутової техніки, зате своя, без нагляду «дорослих».
Інакше в чому сенс окремої сім’ї, якщо продовжуєш жити за рахунок батьків, сидячи у них на шиї? На практиці все виявилося не так райдужно.
Сучасні дівчата (і моя дружина не виняток) не надто горять бажанням вести домашнє господарство, а найчастіше й просто не вміють робити нічого по дому. І якщо в період романтичних залицянь це не впадало у вічі, оскільки завжди можна було повечеряти вдома, повернувшись зі побачення до ретельно прибраної батьківської квартири, то у разі окремого проживання розраховувати не було на кого.
Якщо самі нічого не приготували, якщо полінувалися вимити посуд і протерти пил, значить, сидітимемо голодні у брудній квартирі. Спочатку це не так, щоб сильно засмучувало.
Ми грали у дорослі стосунки, були максимально терплячі та толерантні одне до одного, легко пробачаючи недоліки одне одному. Але поступово почали накопичуватися втома і роздратування, ми стали все частіше лаятись і з’ясовувати стосунки без крайньої потреби.
Почалися сварки через сімейний бюджет, оскільки більша його частина йшла на оплату рахунків з кафе, ресторанів та доставки їжі додому. У квартирі було брудно, погано пахло, одяг прався як вийде і часто бувало так, що вдягнути на роботу просто нічого.
Яка тут романтика, коли бігаєш із праскою, запізнюючись на роботу, а в холодильнику порожньо вже котрий день. На щастя, ми знайшли сили сісти і спокійно про все поговорити.
Виписавши на листочку всі претензії одне до одного, ми виявили, що практично всі вони – суто побутові, тобто прибирання, приготування, прасування, винесення сміття, походи за продуктами. Замість взаємних образ та перекладання відповідальності одне на одного ми спокійно обговорили всі наявні у нас проблеми та чесно розподілили домашні обов’язки.
Це насправді не так складно, як здається, головне – формалізувати всі процеси і не забувати про дрібниці, в яких, як відомо, і криється суть. Так, якщо ви полінувалися з’ясувати, чий обов’язок мити дзеркала, вікна чи холодильник, то будьте певні, що рано чи пізно ця проблема виллється у скандал із взаємними звинуваченнями.
Оскільки ж прибиранням займатися нікому з нас не подобається, ми вирішили доручити цю роботу професіоналам. Гроші невеликі, та й не варто воно того, щоб лаятися через пил на шафах, брудну підлогу і сліди на підвіконнях.
Краще трохи більше попрацювати, заробивши гроші в цікавій тобі сфері, ніж робити ненависну роботу, стиснувши зуби або тим більше відкладаючи проблему тиждень за тижнем (як було в нас раніше, що призводило до скандалів). Тепер у нас сварок практично немає.
Готувати я люблю, виносити сміття та купувати продукти виявилося не як складно. На дружині прання, прасування та інші дрібниці.
Думаю, наш рецепт сімейного щастя стане у нагоді багатьом молодим сім’ям, які не розуміють, чому вони постійно лаються. Користуйтесь, нам не шкода.