З дружиною ми знайомі 17 років. Мені 36 років, їй 33 роки, 7 років тому побралися, дочці вже 5 років. Чого тільки не було за ці роки, зустрічалися, розходилися, сходилися.
Я встиг одружитися з іншою і розлучитися. Досі згадує мою помилку 16-річної давнини, коли я її проміняв і покинув. У мене самого осад у душі досі неймовірний від шлюбу.
За всі ці роки ми зрозуміли все і досі усвідомлюємо, що ми любимо і кохаємо тільки одне одного. Навіть зараз. Через 10 років ми, знову знайшовши одне одного, більше не розлучалися.
У будинку навпроти мешкає одна стара знайома. Ніколи у нас з нею не було нічого, що навіть віддалено натякає на близькі стосунки.
Я її батька 20 років знаю. Вона з одним моїм знайомим з її під’їзду з дитинства зустрічалася. Вона сприймала мене як його найкращого друга (він їй так все розповідав).
Хоч і розлучилися вони давно. З нею ми навіть не зідзвонювалися. У дворі, зустрівши, обмінювалися привітаннями та шаблонними «як справи?». Щоправда, останні пів року щось частіше випадково стали зустрічати одне одного.
Півтора місяця тому почалося щось незрозуміле. Сам не пам’ятаю, як я опинився разом з нею в північних бесідах під дзвін келихів, але до ліжка не дійшло. Тижнів два соромилися і цуралися одне одного, я навіть вирішив, що от і добре, протверезіла, одумалася, тим більше вона заміж збиралася виходити.
Потім, як у маренні все. Її ініціатива порозумітися, щоб далі залишатися друзями закінчилася півторамісячним романом.
Я, як зачарований, все кидав, утік із дому до неї. Заплутала відьма, замотала вщент. Дружина про все здогадувалася, але вона дуже мудра, переконувала себе і намагалася не бачити очевидне.
У цей новий рік я зовсім збожеволів. Вночі з 1-го на 2-ге сусідка знову написала мені щось, і я, не тверезий, чого не практикую, сів за кермо, поїхав кудись до неї через все місто, а повертаючись, сталася аварія. Потім повернулася додому вона і, зателефонувавши мені, знову зірвала мене з дому.
Її побачила дружина, побачила нашу зустріч, а вже вдома вимагала пояснень. Я, як заворожений, почав їй щось втирати про нове кохання тощо.
У результаті скандал, дружина пішла, а я відразу прозрів. Пелена ця з очей зійшла. Я зрозумів, що любив, люблю та зможу любити лише дружину.
Все це були пристрасть і захоплення, яке ми з цією сусідкою нав’язали одне одному. Я відразу розлучився з нею.
Приїхав до дружини та до дитини. Розумію, що люблю їх більше за життя, а життя без них мені не потрібне. Розумію, що це не прощається.
Під час скандалу довелося вислухати та одкровення про всі труднощі, які ми разом пройшли. Я розумів, що винен, і щиро покаявся.
Живемо зараз у неї, до моєї квартири ні мені, ні їй повертатися не хочеться. Тиждень плачемо він від болю, я від жаху того, що сталося. Замість снів кошмари, озноб та жар, тиск зашкалює.
Кохаємо одне одного, а пробачити вона мене не може, жити, як раніше, зі мною, повноцінною сім’єю, більше не хоче.
Як допомогти дружині впоратися із цим? Як надати сили та де самому їх набратися?
Не хочу втрачати сім’ю, на все вже готовий, якщо чесно. Як повернути все назад, як було до моєї фатальної помилки? Допоможіть, будь ласка.
