Плюси у відносинах, навіть через 11 років він постійно каже, що любить мене, у нас однакові смаки в музиці, фільмах та спільному дозвіллі, не зрадить, це точно, що для мене дуже важливо, як і для нього

Мені 32 роки, чоловікові 36, у шлюбі ми вже 11 років. У шлюб вступили через взаємне сильне кохання.

За 11 років ніхто нікому не зрадив, навіть подумки. Люблю його, як і раніше, гаряче.

Але я на межі того моменту, що готова піти люблячи. Головою я розумію, що треба йти з цих відносин, але серце, що любить, не відпускає.

Так як його, я точно нікого не покохаю. Плюси у відносинах, навіть через 11 років він постійно каже, що любить мене.

У нас однакові смаки в музиці, фільмах та спільному дозвіллі. Не зрадить, це точно, що для мене дуже важливо, як і для нього.

Він на своїх вихідних, поки я на роботі, проводить багато часу зі своїми друзями, чому я не перешкоджаю. Я довіряю йому 100%.

Обидва добре виглядаємо і у гарній формі. А тепер причини бажання втекти.

Характер у нього досить зарозумілий, дуже багато гордині та егоїзму, дуже ревнивий, може дозволити собі образу, відповідно і приниження. Мені не можна вітатися з чоловіками-сусідами, колегами, посидіти з подругами в кафе, не можна показувати при ньому сльози, коли погано.

Я практично розучилася плакати, а вчора віч-на-віч із собою розплакалася від усвідомлення, що я багато працюю і вкладаю себе у відносинах, я розчинилася в ньому і розгубила себе. Якщо я припиняю на свою адресу образи, то захист власної гідності може загрожувати його відходом, відповідно, прийшло чітке усвідомлення того, що людина мене не любить.