Ситуація дуже важка. Чоловікові вірила та думала, що він нікуди не подінеться, скоріше навіть другий варіант. Почала підозрювати, що він переписується з тренеркою дочки, дико ревнувала, 3 місяці бездоказово діставала його своїми підозрами, зловити на листуванні так і не змогла, він постійно шифрувався і вислизав. Довела ситуацію до абсурду через нерви.
Ось серцем відчуваю, що це все, це кінець, я стільки наробила помилок, що просто не знаю, як із цього вибратися. Чоловік став іншою людиною, чужою, нам нема про що поговорити, та він і не хоче. Інтиму немає, немає обіймів, ласки, ніжності, усмішок, сміху, фактично немає стосунків, рідкісні розмови про дітей.
Я сама це припустила. Чоловік сказав: «Давай розлучатися, ти мені не потрібна, мені все одно підеш ти чи ні». А я сиджу біля нього. І все намагаюся створити видимість сім’ї. Хоча нічого вже немає. Він обманює мене. І ось поки я ревнувала його до однієї, раптом зрозуміла, що та дівчина як друг просто була прикриттям, а весь цей час мій чоловік і моя подруга, якою я її вважала і довіряла свої таємниці, в тому числі і про чоловіка крутили за моєю спиною роман.
Це лише підозри, доказів немає. Я не заперечую, що це все вигадали мої розхитані нерви. Але серце не обдуриш, і я знаю, що мій чоловік уже любить не мене, а іншу. Усі підозри вказують на подругу, яка продовжує зі мною спілкуватися. Я уявляю, як вони з мене сміються, що я нічого не бачу. Знущаються з мене, провокують, як би і не ховаючись.
Спіймати його на листуванні тепер неможливо, я втратила всі шанси. Я під час своїх скандалів розкрила всі карти, де і що, тепер він шифрується як тільки може. Живу зараз як у пеклі. Без любові, без інтиму, без надії на майбутнє, з купою непідтверджених підозр, з розхитаною психікою та нервовою системою та без якихось надій на щасливе майбутнє.
Не знаю, що робити, відпустити чоловіка і нехай він займається чим хоче і жити своїм життям або продовжувати боротися за людину, якій я не потрібна, і виглядати безглуздо і смішно в очах подруги і чоловіка, які спілкуються за моєю спиною. А я ніби нічого не підозрюю. Через те, що я не знаю на 100%, усе це відбувається.
Чоловіку про те, що я підозрюю його у зв’язку з подругою, я нічого не говорила. Можливо, колись усе стане явним, буде дуже боляче, якщо це правда. І буде так само дуже боляче, якщо у них все закінчиться з якоїсь причини, а я все одно так і не дізнаюся і продовжуватиму виглядати безглуздо. На даний момент я на роздоріжжі. З одного боку я хотіла б і чоловіка повернути, все-таки я його люблю, але насильно милий не будеш. І повернути те, що було, ми вже ніколи не зможемо.
