З такою проблемою, як у мене, гадаю, зустрічалися багато жінок і кожен проходив її по-своєму. От і я жила і ніколи не припускала, що зіткнуся з цим.
Я одружена, є дитина, з чоловіком жили, як і всі сім’ї — сварки, побут, платимо кредит за житло, але коли є кохання, все це не страшно? Начебто все, як і в звичайних сім’ях.
Але потім почала помічати, що чоловіка щось турбує, почав випивати. Через деякий час причину його поведінки я побачила у його телефоні.
Він спілкувався із дівчиною. Вони працюють разом. Ну і почалося…
Розмови, сльози, недовіра. Кілька разів вони припиняли своє спілкування, потім починалося все знову і ось це триває майже рік. Нещодавно чоловік сказав, що кохає її, але жити з нею не буде. У неї теж є сім’я, чоловік та син.
Ну, а я заплуталася, з роботи він не йде, тому що там хороший дохід, я не можу піти від нього, тому що нікуди і я повністю залежу від нього (мій дохід у рази менше).
Ось такий глухий кут! З сім’ї йти (я так розумію) не хоче, поки я зовсім не замучила його своїми ревнощами, а я не можу перестати думати про це.
Щоразу перевіряю його соц. мережі, знаходжу їх листування та все по колу.
Прощала кілька разів.
Ось і зараз вирішили почати все з чистого аркуша, але як перестати його пиляти і мучити себе? Як почати хоч трохи довіряти?
Чи варто просто піти? А куди? Як виховувати дитину однієї? Мене лякає майбутнє. Я хочу зберегти шлюб!
