Мій чоловік отримує гроші від пасивного доходу, він дуже лінивий. Але я обрала такого, тож не скаржуся, приймаю факт, як є.
Я сама здобуваю вищу освіту і працюю на малооплачуваній роботі, щоб хоч щось своє приносити додому. Але почала помічати, як мій чоловік шкодує мені їжу!
Наприклад, я їду з роботи зараз, а він пише мені, як я могла весь сир з’їсти, як у мене взагалі залізло стільки калорій, просить мене купити ще. Потім ми їли помело, я відрізаю собі шматочок, а він уже кричить: «Чи не жирно тобі? Ти свою половину з’їла.
Я вже почала купувати сама собі їжу, те, що я хочу. Якось купила ікри баночку, порадувати себе, а мій чоловік уже кричить, що якщо у мене є на таке гроші, то могла б я і квартиру оплачувати навпіл з ним, а не ікру купувати.
Дійшло до того, що я боюся в загальне сміття упаковки від з’їденої їжі викидати, а виношу окремо. Мені прикро до сліз.
Чому я йому останній шматочок дати можу, а він для мене жалкує? Я навпаки рада, коли йому щось смачненьке купила, і я бачу, як він радіє, а сама повинна ховатися?
Як мені бути? Я намагалася пояснити, але все марно. Коли розповідаю ці історії подругам, вони дивляться на мене округлими очима.
Й справді, я про подібне відношення чую вперше. Мені не зрозуміло, як він може бути таким жадібним.
А ще думаю про те, що буде якщо в нас з’являться діти? Буде в них цукерки відбирати чи рахувати, хто й скільки взяв?