Почалося все з того, що в перший мій робочий день, майже кожна співробітниця, підходила, запрошувала попити кави, розповісти все про всіх: «Ти з Марією не спілкуйся, мені вона не подобається»

Я змінила роботу і потрапила до суто жіночого колективу, не підозрюючи, що на мене чекає. Здавалося б, чого мені боятися, я теж жінка і зможу порозумітися з такими ж колегами.

Раніше я працювала в маленькому колективі, стосунки були цілком дружніми, тому я й не переживала, що доведеться якось вливатись у новий колектив. Колеги майже всі мого віку, за винятком начальниці відділу, яка вже передпенсійного віку.

Я могла б зрозуміти, що такі почуття, як суперництво чи плітки, були в школі чи інституті, де між дівчатами існує конкуренція. Зараз же загалом можна будувати кар’єру й нікому не заважати.

Тут я зрозуміла, що можуть підставити будь-якої миті, обговорити за спиною, і коли я повелася інакше, весь негатив попрямував у мій бік. Я боюся, що згодом стану тією людиною, з якою ніхто не спілкується.

Почалося все з того, що в перший мій робочий день, майже кожна співробітниця, підходила, запрошувала попити кави, розповісти все про всіх: «Ти з Марією не спілкуйся, мені вона не подобається».

Тобі не подобається, а я тут до чого? Потім почалися розпитування про особисте життя (я не звикла ділитися своїми сімейними справами, вважаю, що цікавих тем для розмови цілком достатньо) і коли я сказала, що не збираюся нічого про себе розповідати і не цікавлюся чужим особистим життям, колегам це не сподобалося.

Сказали, що значить мені є що приховувати. Почали пліткувати, а може я зустрічаюся з кимось у ролі коханки.

Якщо хтось купив нову сукню, замість компліменту — суцільна заздрість, хоча зарплата у нас нормальна і купити одяг можуть дозволити собі всі дівчата. Мене досі вражають їхні розмови одна про одну за спиною.

На минулій роботі нас серед чоловіків було п’ять жінок, і ми могли поговорити про дієти, рецепти, в який колір краще пофарбувати волосся. Коли одна зі співробітниць вирішила схуднути, а вага в неї вже була пристойна, ми не тільки не ображали за спиною чи заздрили, а підтримували, намагалися не приносити жодної випічки до чаю.

Не розумію, чому тут так не можна спілкуватись? Що це колектив такий зібрався.