Я одружилася вже з дитиною (сином), йому було 2 роки. Я знала свого чоловіка й раніше.
Його життя було на слуху, оскільки він сильно пив і його співмешканка вела розпусне життя, пили вдвох місяцями, вона могла навіть переспати з його другом. Коли ми з ним почали спілкуватися, мені здалося, що він наче хлопець хороший, що може це дівчина була недолугою і вирішила, що зі мною він буде іншим.
Зустрічалися якийсь час і почали жити разом, у нього свій будинок, його батьки дали йому в борг грошей, коли він ще з першою жив, а він їм віддав свою зарплатну картку. Загалом жили ми перший рік без грошей, я дізналася, що чекаю дитину. Були дні, коли й голодні сиділи.
Його батьки позичали йому на сигарки, цукор, чай і могли заплатити за комунальні послуги. У мене батька немає, мати завела чоловіка, тож мені ніхто не допомагає.
Через місяць нашого життя він почав пити, мені почали дзвонити його колишні дівчата, обзивати мене, і я пішла. Як тільки я пішла, він привів свою колишню, я про це дізналася та намагалася звести рахунки з життям, він приїхав забрав мене.
Пити він не кинув, міг пити місяць без перерви. Став піднімати руку на мене.
З’явилася друга дитина – хлопчик, за три місяці нас відправляють на операцію, весь кишечник у малюка розташувався на легкому. Пити чоловік все одно не кидає і періодично ображає мене.
Мій брат вирішив його провчити. Щоби провчити, але його зупинили.
А свекрусі все передали, вона почала обговорювати мою сім’ю і всіх своїх дітей підбурювати, щоб провчили мого брата. У результаті я вступилася і отримала ще від чоловіка.
Його сестра сказала так: «Хай ображає, вона знає, за що отримує». Я чоловікові сказала, якщо він ще раз це зробить, то я його посаджу.
Тепер свекруха мене виживає, каже, він першу любить, а мене терпить, тож і ображає. Ми з ним розмовляємо, і він не хоче, щоб я йшла, зупиняє.
Але за мене не заступається, каже, що я хочу скандал влаштувати, і посварити його з рідними. Я не знаю, як бути далі: чи жити і терпіти чи йти?
