Ми з чоловіком разом із часів навчання в університеті. Було багато хорошого і поганого теж, але все пережили, з’явилася дитина, я вирішила, що життя налагодилося і було по-своєму щасливим.
Часто згадую перші подаровані тепер уже колишнім чоловіком квіти, адже це був скромний букетик польових квітів. Для мене цей подарунок був найдорожчим.
Жодних капризів із серії «я чекала 101 троянду», я розуміла, що стипендія студента не дозволяє жодних дорогих подарунків. Грошей у батьків чоловік не брав принципово.
Хотів довести, що він самостійний, що згодом і підтвердив, відкривши свій маленький бізнес. Я пишалася чоловіком, допомагала чим могла, всі зароблені мною гроші віддавала на розвиток його справи.
Пам’ятаю той день, кілька років тому, коли чоловік приніс дві путівки на море на річницю нашого весілля. Для нас, які заощаджували тоді буквально на всьому, навіть на побутових дрібницях це були непомірні витрати, але він сказав, що я заслужила на такий відпочинок.
Я купила новий купальник і ми поїхали в першу нашу відпустку. Потім були зарубіжні курорти, шикарні букети з приводу і без, але зараз я згадую саме ті польові квіти і десять днів на морі, а не те, що було, коли в сім’ї з’явилися гроші. Тоді я була по-справжньому щасливою.
Того фатального для мене дня чоловік теж купив путівки на відпочинок, але вже для всієї родини – він, я та син. Але в останній момент виявилось, що чоловік не може покинути роботу і запропонував летіти без нього.
Я хотіла перенести відпочинок на більш зручний для нього час, але чоловік наполіг, сказав, що дитина вже налаштована, і невідомо ще, коли він зможе викроїти час. Щоб не здавати путівку і квиток я запропонувала поїхати своїй незаміжній подрузі, але та на мій подив відмовилася, пославшись на зайнятість. І я взяла із собою свою свекруху.
Чоловік викликав нам таксі, в якому ми простояли в пробці, з жахом розуміючи, що запізнилися на літак. Я розплакалася, що відпочинок не склався, але свекруха почала мене заспокоювати, казати, що це, мабуть, знак згори, недарма ж із самого початку порушилися всі плани.
Вирішили, що таксі відвезе нас на дачу, там позасмагаємо, щоб дитина заспокоїлася, і ввечері повернемося додому. Дзвонити нікому не стали, щоб не засмучувати.
Приїхавши на дачу, ми навіть стали жартувати, що море таке маленьке (маючи на увазі річку), свекруха запропонувала залишитися тут на тиждень, але мені хотілося додому, до чоловіка, сподіваючись, що незабаром зможемо поїхати разом.
Увечері і на нас зі свекрухою та мого чоловіка чекав сюрприз! Він був упевнений, що ми вже відпочиваємо, і вдома був не один, з ним була моя подруга, яка відмовилася їхати зі мною.
Не описуватиму хід подальших подій, просто скажу, що одразу подала на розлучення. З того часу минуло трохи більше двох років, чоловік так і не одружився, я теж одна, пропонував почати все заново, але я не можу, навіть заради дитини. От тільки не можу зрозуміти, чому вони не живуть разом, адже тепер обидва вільні?
