Пояснюю кондуктору, що не маю змоги її врятувати. А вона раптом як закричить на весь салон: «На накладні нігті 600 грн знайшла, а літній людині шкодуєш!»

Їхала вчора у тролейбусі, і зі мною трапилася маленька історія. Історія наче маленька, а осад залишився великий. Хочеться поділитись.

Сіла я в маршрутку, сплатила за проїзд, як належить. І раптом літня жінка-кондуктор підходить до мене вдруге і каже: «Пані, купіть ще один квиток, а то в мене план не виходить, зарплату зменшать.

Кондуктор явно пенсіонерка, навіть якщо зарплату зменшать зовсім без грошей не залишиться, а я на секретарській посаді в нікому не потрібному науковому інституті маю трохи більше ніж 11 тис грн.

До пенсії мені 10 років, а за проїзд і так тиждень виходить 290 грн. Навіть до подруг не їжджу без нагальної потреби.

Пробувала через інтернет шукати роботу краще, та вік уже не той, реальних вакансій мало. Робота у місті, де я живу, на вагу золота, а хороша робота – і поготів.

Пояснюю кондуктору, що не маю змоги її врятувати. А вона раптом як закричить на весь салон: «На накладні нігті 600 грн знайшла, а літній людині шкодуєш!».

Я розплакалася та з маршрутки вибігла. Справа в тому, що накладні нігті я ніколи в житті не наклеювала.

У мене справді є хвороби серця, підшлункової, печінки і багато чого, а ось нігті свої — міцні й справді довгі і я їх уже півроку фарбую лаком з базару за 75 грн. Було б, як кажуть, інше здоров’я таке, як нігті.

То що мені їх ламати спеціально чи що? Чи брудом замазати?

Виходить, що так. А ще маю золоті сережки, які батьки подарували на моє ще 16-річчя.

Їх, отже, теж одягати не можна? Не ходити ж вулицею з довідкою, що це не накладні нігті чи сережки, подаровані 30 років тому.

Так стало неприємно та прикро. На лавці посиділа, поплакала та поїхала на роботу в іншому автобусі, де ще раз заплатила за проїзд.

Потім дуже пошкодувала, що не запам’ятала номер тієї автівки. Але, коли вибігла, зовсім про це не подумала, так було соромно і гірко, що люди могли справді подумати про мене, теж уже літню жінку, те саме, що прокричала кондукторка.

Звичайно, багатьох дістало незаможне і не дуже щасливе життя, але так хочеться, щоби це не було приводом зриватися на інших людях навіть, якщо у них накладні нігті або каблучка з діамантом. Якщо грошей не вистачає — вчися, не лінуйся і знайди роботу, де грошей буде побільше або менше нервів.

Безгрошів’я — не привід зриватися на ні в чому невинних незнайомих людях. Я впевнена, що та кондуктор теж не виправить своє матеріальне становище, обзиваючи пасажирів.

Втім, нехай у неї все буде добре, щоб іншим від її стану не ставало погано. Люди, будьте людянішими чи що.