— У п’ятницю ввечері й прийшов, сказав, що завтра тесть із тещею приїдуть, на вихідні Аню до себе заберуть, а він хоча б відпочине в мене, – ділиться Раїса Андріївна з подругою.
— Рая, ну, це не діло, – хитає подруга головою. – У них сім’я чи як? Якщо сім’я, то ночувати має вдома і якось свої справи з дружиною залагоджувати. Це що, він буде так кожні вихідні бігати?
— Ну не кожні, перший раз прийшов, взагалі-то, що я, свого рідного сина з дому вижену? І потім, якщо не знати подробиць, то – так, здається, що син мій погано вчинив. А я подробиці знаю. Света, невістка моя, та ще щука. Чотири місяці внучці, але вона вже чоловіка задовбала просто. І потім, її батьків слухати, заради цього залишатися? Ну їх до дідька. Вони йому теж до біса набридли. Не знаю, як там далі буде, але бачу я, що семимильними кроками невістка йде до розлучення.
Син Раїси Андріївни одружився 3 роки тому. На весілля батьки молодих скинулися і допомогли їм купити однокімнатну квартиру. Кредит є, але він зовсім невеликий, цілком під силу платити навіть у декреті.
Раїса Андріївна вдова, виросла і живе в Києві. Батьки невістки Світлани живуть у сільській місцевості, у Житомирській області, до них 3 години їхати машиною, якщо без заторів. Коли на дорогах труднощі, природно, дорога займає значно більше часу.
Перші роки молода сім’я жила цілком дружно і щасливо: обоє працювали, у вихідні знаходили собі розваги, кудись ходили, або залишалися вдома, приготувавши разом щось смачне, дивилися серіальчик.
Змінилося все, коли Світлана дізналася, що чекає дитину, точніше, коли вийшла в декрет. Молодій жінці стало дуже нудно сидіти вдома. Подруги живуть на значній відстані, розмови з колегами теж – тільки телефоном.
— Раніше вони могли на вихідні чи на тиждень у відпустці з’їздити до її батьків, – згадує Раїса Андріївна. – Але це навіть не щомісяця було. А як у декрет вийшла, так і почала канючити: «Поїхали до моїх, я скучила, мені вдома сидіти одній набридло сидіти». І це в них ще дитини не було, а Світлані вже набридло. Це як?
— Ой, я вважаю, що жінці завжди є заняття, – каже подруга свекрухи Світлани. – Прибрати, приготувати поїсти, по магазинах спокійно походити, хобі, ті ж серіали, куди вони поділися? Сиди й насолоджуйся. А у вихідні насолоджуйся товариством чоловіка.
Раїса Андріївна дотримується тієї самої думки, але… майже кожні вихідні син сідав за кермо дошлюбної автівки і їхав за наполяганням дружини до її родичів. Матері зізнавався, що дістало його це все, але якщо Света не домагалася свого примхами і вмовляннями, то починали дзвонити її батьки і придумувати справи, згідно з якими, зять був потрібен у селі терміново.
— То щось батькові допомогти, то щось терміново забрати, то у двоюрідного діда іменини, вези нам Свету, – перераховує Раїса Андріївна. – Він працює, робота дуже напружена, чай просто так пити не сядеш, хочеться вихідний інший раз і просто вдома провести, нічого не роблячи, а тут – у п’ятницю ввечері Света його вже із зібраною сумкою біля дверей зустрічає.
— І не страшно їй було? Могли й схватки початися просто по дорозі, враховуючи затори? – здивована подруга. – А в неділю назад, щоб у понеділок на роботу? Так уже, ніякого відпочинку в мужика. Але ж йому теж і матір відвідати треба, і з друзями зустрітися, і на дивані полежати.
Ще гірше стало з появою на світ онуки Раїси Андріївни. Света стала поводитися так, немов вона зробила подвиг: дитину йому подарувала. Чоловіка зустрічала скаргами на те, як вона втомилася за весь день із малятком.
— Поїсти зроду не приготує, почне син її питати, що, мовляв, робила, а вона у відповідь: «Прала». Людо, ти уявляєш, як це, не в ополонці прати, не в кориті, тягаючи воду з колодязя, а в машинці, яку тільки завантажити і кнопочку натиснути? – обурена Раїса Андріївна. – Чим займалася, коли внучка засинала? На неї дивилася чи що? Гаразд, перший час вона хоча б чоловіка в село не тягла, а місяців із півтора знову почалося: «Я втомилася цілими днями вдома бути одна, поїхали до моїх, я хоча б відпочину».
Серед усього іншого Світлана вимагала, щоб чоловік вставав до доньки і ночами, даючи їй поспати, і забирав її ввечері на себе, щоб вона відпочила. Раїса Андріївна просто із себе виходила: невістці дано декрет, вдень поклала дитину і спи, а синові ж весь день ще працювати.
— Треба допомагати, згодна, – каже вона. – Але без перегинів. Усім перший час важко з дітьми, але в нас малятко досить спокійне. Але ось ці поїздки, це щось. Ну як так жити.
— Давай посидимо вдома ці вихідні, – говорив Світлані чоловік у четвер увечері, знаючи, що в п’ятницю дружина його зустріне, що називається, на старті. – Задовбався я теж, ну кожні вихідні одне й те саме. І батькам своїм дай від нас відпочити.
— Вони не втомилися, – починала свою пластинку невістка. – Вони теж хочуть бачити, як росте їхня внучка. Твоя мама близько, будь-якої миті може прийти, а мої далеко, а дівчинка щодня змінюється. А батько говорив, що він на тебе чекає, щось там у нього машина забарахлила. І потім, я сиджу без спілкування цілими днями, цілими днями тебе немає, а дитина тільки в моїх руках. Я теж втомилася, я теж відпочити хочу!
— Може, треба було чоловікові сісти вдома, поруч із дружиною, щоб вона не нудьгувала, щоб не в її руках дівчинка весь день була? – усміхається подруга Раїси Андріївни. – Зуби б на полицю склали й сиділи вдвох над однією дитиною. А що, там у матері няньок чи багато?
— З ними живе син із дружиною, брат Свети старший, дітей у них ще немає, – відповідає Раїса Андріївна. – Бабуся, дідусь, прабабусі дві, дружина брата, сам брат – няньок багато, сиди й мотай ногою, у хаті прибирати не треба, поїсти теж приготують.
Цієї п’ятниці чоловік категорично відмовився вести Світлану до батьків: видався важкий тиждень. Стоїчно витримав скандал із дружиною, не піддався на її прохання. Невістка щось довго писала в телефоні, а потім радісно оголосила:
— Ось, ти не хочеш за кермо? Чудово. Завтра вранці мама з татом за нами приїдуть. І за тобою теж. І привезуть назад у неділю ввечері. Татові там щось треба допомогти. Ну доведеться йому кататися туди-назад, якщо ти не хочеш. Ні, ти теж їдеш.
Син Раїси Андріївни просто не витерпів, дружині сказав, що їхати він не збирається за жодних обставин, вона може їхати й провести там скільки захоче, а він просто зараз збирається і їде до своєї мами, зрештою, має право – скучив.
Раїса Андріївна, коли сина побачила, захвилювалася: посварилися і як тепер? Але почула: «Помирюся до понеділка, якщо від батьків приїде. ЇЇ батьків бачити не хочу, набридли. А я в тебе хоча б відпочину й висплюся».
