У 18 років познайомилася з чоловіком, він був старший за мене на 13 років. Ми стали зустрічатися, він був моїм першим чоловіком, казав, що дуже хоче дитину.
Незабаром я дізналася, що чекаю дитину, довелося лягти на збереження, була загроза. Він приходив до лікарні, приносив якісь фрукти, але особливо ніякої допомоги не було.
З самого початку наших стосунків мови про шлюб з його боку не було, і поки ми просто зустрічалися, я не наполягала. Однак коли я дізналася, що чекаю дитину, звісно почала вимагати оформлення наших стосунків, бути матір’ю одиначкою у 18 років мені зовсім не хотілося.
Я просила його визначитися, чи він одружується зі мною, чи я позбавляюся від дитини, терміни вже підтискали. Через деякий час він до лікарні до мене приходити перестав. Я засмутилася, вирішила, що він все вирішив, та позбавилася дитини.
За кілька днів після виписки до нас додому прийшов поліцейський і приніс повістку. Наступного дня я прийшла до поліції, де мені повідомили, що цього чоловіка знайшли не живим із пораненнями, у посадці за містом, де він лежав приблизно тиждень, і де його знайшли діти.
З’ясувалося, що він давав людям у борг гроші під відсотки, і одна сімейна пара боржників з ним вирішили розквітатися, напали на нього, викинули у полі.
А також з’ясувалося, що він зустрічався ще з кількома жінками, що він купив квартиру своїй колишній, з якою він розлучився, бо вона не могла мати дітей.
Дізналася, що він їй казав, що придумав, що робити з дитиною, повідомив їй, що знайшов дівчину (мене напевно), яка народить їй дитину, і вона її забере собі.
Тобто людина без мене і моєї згоди, не ставлячи мене навіть до відома все для себе вирішила, а що він мені і моєму майбутньому малюку ламає по суті життя, це як би в розрахунок не бралося.
Чи зробив би він так? Просто бачу, що Боженька все бачить. Він не зміг втілити свій план, а може потім ще й не одну дівчину образив би. Ось така доля.
