Грудень 2017 року, я заводжу новий аккаунт в одній із соц. мереж. Звичайно спілкуюся з різними людьми. І до певного часу жоден не зачепив.
Трапляється нетипова ситуація. У квітні 2021-го року я знайомлюся з тим, хто зачепив. Після піврічного спілкування починаємо зустрічатися, при цьому не бачачи одне одного в житті.
Не бачилися, бо я цього не хотіла, вважала свою зовнішність не гідною. Протягом 3-х місяців у наших стосунках була його сестра, рідкісної непорядності дівчина.
У чому це проявлялося? Вона могла писати з його облікового запису, від його імені. Я розмовляла з ним про неї, двотижневе затишшя і знову вона.
Через 3 місяці ми перестаємо спілкуватися з його ініціативи. Він це пояснив тим, що не кохає.
Як і більшість дівчат у мене дуже зіпсувався настрій. Рівно через два тижні (саме тоді мені полегшало) він мені пише, не тверезий бува.
Писав, що перестали спілкуватися ми для мого блага, що шкодує про це, що хоче приїхати. Тоді я розуміла, що це всього лише його марення.
Так ми ще спілкуємось приблизно тиждень. Після цього він перестає писати. Я теж не пишу, боюся знову звикнути.
Приблизно за місяць історія повторюється. Точно скільки спілкувалися, не пригадую.
Але після цього мовчання з його боку, я йому пишу і отримую відповідь від його доброзичливої сестри. Повідомляє, що його збила машина. Він знаходиться без тями.
Я не пам’ятаю, що в той момент діялось у моїй голові, не пам’ятаю, що я тоді робила, не пам’ятаю, чому не поїхала до нього. Просто зникли ці спогади.
У травні пише він. Знову був не тверезий. Ми спілкувалися, я дізналася, що в нього пропала пам’ять (не пам’ятаю точно, як називається, але частина спогадів «до» зникла та не запам’ятовуються нові речі).
Під кінець травня його люб’язна сестра пише, що його не стало, розповідає про уявні обставини. Я напиваюся з подругою, вона втішає.
Проводжу літо в депресії, ну чи щось таке. Схудла на 10 кг.
Після літа прошу всю ту саму подругу написати йому. Дивно так.
Щось усередині мене відмовляється вірити в те, що його не стало. І він виявляється живим, але практично нічого про мене не пам’ятає.
Забув, що відчував до мене. Пишу йому сама, в емоційному пориві написала непотрібних речей, отримую у відповідь стільки ж. Спілкування продовжується, його почуття не зрозумілі – він сам це сказав.
Рівно через 3 тижні зустрічаємось. Під час зустрічі обговорили все. Я мерзну, він притискає до себе. Поцілунок.
І, як багато дівчат я взяла з собою подругу – вона зіпсувала всю романтику. Він провів додому.
Після цього ми починаємо зустрічатись. Не було б щастя, та трапилося лихо. Ось і тут так само. 20 листопада він зникає (після місяця стосунків).
Я дзвоню, пишу – все безрезультатно. Його сестра пише, що він поїхав до іншого міста і що приїде наприкінці червня.
Тут включається режим нерозуміння та режим очікування. Настає червень. Кінець червня. Кінець липня.
Пише, здогадаєтесь хто? Ні, не він. Пише ця сушена скумбрія, що він не приїде. Може найближчими днями п’ять. А ось у соц. мережі він з’явився наступного тижня».
Зараз у мене багато питань, на які я не можу знайти відповіді. Я просто не розумію, що відбувається. Все так заплутано.
Ця історія занадто довго тягнеться та не дає мені спокійно жити. Я не розумію, як це все трапилося, зважаючи на те, що ми так багато спілкувалися лише в соціальній мережі.
