Прийшла через дві години, дитина в істериці, трясеться з посинілими губами, притулився до мене, потім заснув, всі ці дві години він плакав і кликав маму

Моїй дитині через тиждень виповниться два роки. Так склалися обставини, що мені потрібно вийти на роботу, і якраз наша черга до дитячого садка підійшла.

Ми сходили туди кілька днів. Першого дня син пішов із задоволенням у групу, побачив нові іграшки.

Я сказала, що мама скоро за тобою прийде. Прийшла через дві години, дитина в істериці, трясеться з посинілими губами. Притулився до мене, потім заснув.

Всі ці дві години він плакав і кликав маму. Та й діти забирають іграшки, а син не може забрати, ділиться з усіма.

Другого дня дитина плакала вже дорогою до саду, знову жахлива істерика. Дитина почала писатися, хоча раніше такого давно не було.

Він привчений до горщика і нам не властиво писатись у штани. І уві сні теж почав писатися.

Саме після початку відвідин дитячого садка. Я це пов’язую зі стресом.

У нас із сином дуже тісний зв’язок. Себе я налаштувала, не плачу, але бачити, як моя дитина боїться від мене відійти, щоб її не залишили, просто нестерпно.

Мені не було з ким його залишати, ми були разом завжди і скрізь, у всіх справах. Він навіть із бабусею гуляти не йде, несе мені взуття, щоби йшла я.

Ще складність у тому, що моя дитина мало каже. Тільки мама, тато, баба, бібі та інші найпростіші слова. Загалом говорить 20 слів. Він не може розповісти, хоча розуміє все.
Підкажіть, як бути? Як допомогти дитині? Якщо побути з ним у групі, то він мене взагалі не відпустить. Піти в його присутності це для сина взагалі неможливо. Що мені робити?