Живу я сама, але іноді приїжджають мої батьки. Навпроти моєї квартири мешкає чоловік, з яким ми познайомилися. Високий, симпатичний, на 15 років старший за мене.
Мені 21 рік. Кілька разів зустрілися, гуляли, випивали разом. Сказав, але не одразу, що до нього приїжджає дружина, але вони не в офіційному шлюбі, яку він знає пів року.
Приїжджає з дітьми, які не його і сказала, що скоро вона переїде назовсім. Він постійно підвозив мене, ми періодично списувалися, спали.
Я жодних абсолютно планів на нього не мала, це все навіть важко назвати будь-якими стосунками. Про ліжко, та й про спілкування я почала шкодувати, бо постійно боялася, що його дружина дізнається про це.
Але у відповідь на мої страхи чула від нього, мовляв, заспокойся, моя дружина мудра жінка і ніколи не лазить у моєму телефоні! Але одного вечора, до мене надійшов дзвінок з його телефону.
Дзвонила його дружина і задавала мені запитання (дуже чемно), чи зустрічаємося ми і взагалі, чому він мені телефонував. Я відповідно все заперечувала, і розмова була закінчена.
Зараз я не можу вийти з квартири, мені страшно з ними перетнутися, в гостях у мене батьки, які взагалі нічого про це не знають. Я постійно перебуваю в тривожному стані й нічого не можу з собою вдіяти. Дуже хочу вашої поради.
Засуджувати мене не варто, я й так щохвилини морально з’їдаю себе за свої ж вчинки.
