Я живу із чоловіком два роки. Півроку тому у нас з’явилася дитини, і я перестала приділяти чоловіку так багато часу, як раніше. Він часто приїжджає додому після 23:00, коли ми з дитиною вже спимо.
Раніше він вимагав ставити будильник та зустрічати його з накритим столом. Мені це набридло, тому що я сама не висипаюся, і я сказала йому про це.
Без скандалу з його боку не обійшлося. Але він прийняв моє становище, і ми зійшлися на тому, що до його приходу все стоятиме на столі, а йому залишиться лише підігріти.
Іноді я сильно вимотуюсь, не сплю ночами, оскільки у малюка ріжуться зубки. Після такого я не хочу кохатися.
А чоловік сприймає це як удар нижче поясу. При кожному такому разі каже: «Подавай на розлучення».
Я активна жінка, яка любить порядок у всьому, тому працюю над зауваженнями в тому числі. Однак усі його претензії мені набридли.
Я розумію, що без нього я буду щасливішою, але не можу його вигнати і зважитися на розлучення — у нас ще маленька дитина. Та й він поганого мені не робить нічого, якщо не рахувати його вічних образ. Як мені розібратися, що робити далі?
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…