Невістка не любить готувати. Пів року тому син одружився. Йому 28 років. Живуть молоді окремо, у квартирі невістки, яку їй подарували батьки. Відразу скажу, що я не з тих свекрух, що недолюблюють невісток без причини. Дівчинка хороша, із благополучної родини лікарів, і сама навчається у медичному, цього року закінчує навчання.
Але мені не подобається, що вона не дбає про сина. У нього хронічний гастрит, бувають сильні сезонні загострення, необхідно ретельно стежити за харчуванням. Причому хвороба спадкова, у його батька виразка шлунка. Скільки ми з цим намучилися, не передати.
Раніше, коли син жив удома, я постійно стежила, щоби він добре харчувався. Невісточку попереджала і не раз, щоб готувала йому нормальну їжу, просила дотримуватися дієти. Вона посміхається, киває, та нічого не робить.
Я намагаюся сильно до них не нав’язуватися, але кілька разів на тиждень у них буваю. Приходжу, бачу, коробки пусті від піци стоять.
Вони кажуть, замовляли вчора, приходили друзі. Інший раз приходжу, відчиняю холодильник, а там ковбаса, консервована квасоля, кетчуп і все. Ні фруктів, ні йогуртів, ні яєць нічого. Сама приносила їм кролятину, просила, щоб зварила суп. Так цей кролик досі у морозилці у них лежить.
Я розумію, що вона ще молода, може багато ще не розуміє, але я в її віці вже про двох маленьких дітей дбала. А в неї ще вітер у голові. Я кажу їй: «якщо ти не встигаєш, зайнята навчанням, давай я приготую, принесу, але отримую категоричну відмову.
А син мовчить, хоч ще восени в лікарні лежав із загостренням. Не знаю, що робити у такій ситуації. І стосунки псувати не хочеться, і допомогу не приймають. Думаю, може поговорити з її матір’ю, щоб вона вплинула. Які є варіанти?
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…