Є вираз «дружити душа в душу», отак і в мене з Інною, дружимо ще зі школи. Скрізь разом, завжди підтримували одна одну, навіть обрали один виш, але так склалися обставини, що вчитися довелося таки у різних.
Потім кожна будувала кар’єру, ми обидві завжди прагнули досягти чогось у житті. Але коли я одружилася, наше спілкування змінилося.
Інна почала постійно порівнювати мене з собою, жартувати, що вона вільна, незалежна жінка, а я вже й не думаю, бо маю чоловіка. Я їй сказала, що нічого поганого не бачу в тому, що я цікавлюсь справами чоловіка, а він моїми, я люблю його і ми сім’я.
Вона то запросить до себе в гості, але тільки мене одну, то в кіно, забуваючи, що я заміжня, а якщо я відмовляюся, то починає насміхатися, що я тепер прив’язана до будинку і чоловіка.
Але останньою краплею стала її реакція на мою новину про те, що я очікую дитину. Вона стала мене шкодувати й співчувати, як я тепер і фігуру зіпсую, і майже рік ходити в такому становищі, так і чоловік може розлюбити.
Я не чекала від неї такого, сказала, що чоловік щасливий, що у нас буде дитина, він сам цього хотів, але вона мені не повірила. Почала говорити, що на мене тепер чекають безсонні ночі, і ще купа проблем, а в результаті діти все одно не вдячні.
А вона сучасна ділова жінка і не збирається замикатися на сім’ї, а тим більше дітях. А в мене з’явилася чудова донька, і ми з чоловіком щасливі.
Мені прикро, я її не вчу, як їй жити, не кажу, що дитина, це таке щастя, що до старості вона залишиться одна і нікому не потрібна, що їй самій пора заміж. Раніше я була впевнена, вона про це теж знає, що вона буде хрещеною моїй дитині, а тепер дійшло до того, що мені не хочеться її бачити у своїй оселі, але від цього стає ще гірше, що втрачаю подругу.
Але доведеться все ж таки брати її кумою, бо Інна сказала, що вже купила своїй майбутній хрещениці в подарунок хрестик і срібний дитячий кухоль з ложечкою.
Сказати їй усе прямо, я не можу, щоб не образити її. А вона сама зрозуміти не хоче.
— Може, не поїдемо? — спитала я, похмуро дивлячись у вікно. — Скажеш, що мені…
Олена нарешті вклала Іванка спати. Малий, втомлений своїм п’ятим днем народження, заснув миттєво, міцно стискаючи…
— Мамо, мамо, а коли ти нам з Оленкою братика подаруєш? — щебетала над вухом…
Коли Наталя Петрівна набирала номер районної опіки, її пальці тремтіли й ковзали по екрану смартфона.…
Маргарита заповзято терла щіткою підлокітник старого дивана, намагаючись вивести невидиму пляму. Вона завжди хапалася за…
Вдихаючи на повні груди солоне, настояне на степових травах повітря, Денис стояв на дерев’яному ґанку…