Є вираз «дружити душа в душу», отак і в мене з Інною, дружимо ще зі школи. Скрізь разом, завжди підтримували одна одну, навіть обрали один виш, але так склалися обставини, що вчитися довелося таки у різних.
Потім кожна будувала кар’єру, ми обидві завжди прагнули досягти чогось у житті. Але коли я одружилася, наше спілкування змінилося.
Інна почала постійно порівнювати мене з собою, жартувати, що вона вільна, незалежна жінка, а я вже й не думаю, бо маю чоловіка. Я їй сказала, що нічого поганого не бачу в тому, що я цікавлюсь справами чоловіка, а він моїми, я люблю його і ми сім’я.
Вона то запросить до себе в гості, але тільки мене одну, то в кіно, забуваючи, що я заміжня, а якщо я відмовляюся, то починає насміхатися, що я тепер прив’язана до будинку і чоловіка.
Але останньою краплею стала її реакція на мою новину про те, що я очікую дитину. Вона стала мене шкодувати й співчувати, як я тепер і фігуру зіпсую, і майже рік ходити в такому становищі, так і чоловік може розлюбити.
Я не чекала від неї такого, сказала, що чоловік щасливий, що у нас буде дитина, він сам цього хотів, але вона мені не повірила. Почала говорити, що на мене тепер чекають безсонні ночі, і ще купа проблем, а в результаті діти все одно не вдячні.
А вона сучасна ділова жінка і не збирається замикатися на сім’ї, а тим більше дітях. А в мене з’явилася чудова донька, і ми з чоловіком щасливі.
Мені прикро, я її не вчу, як їй жити, не кажу, що дитина, це таке щастя, що до старості вона залишиться одна і нікому не потрібна, що їй самій пора заміж. Раніше я була впевнена, вона про це теж знає, що вона буде хрещеною моїй дитині, а тепер дійшло до того, що мені не хочеться її бачити у своїй оселі, але від цього стає ще гірше, що втрачаю подругу.
Але доведеться все ж таки брати її кумою, бо Інна сказала, що вже купила своїй майбутній хрещениці в подарунок хрестик і срібний дитячий кухоль з ложечкою.
Сказати їй усе прямо, я не можу, щоб не образити її. А вона сама зрозуміти не хоче.
