У мене є дружина, одружені третій рік, до цього зустрічалися ще три. Ми зараз чекаємо на дитину.
А почалося все буквально після перших роковин весілля, ми часто стали лаятися, хоча до цього жили душа в душу. Я сильно лінувався, приходив з роботи, і сідав за комп’ютер.
Але й допомагав з усім, якщо сильно просила, а то й наїжджала. А вона водночас із іншими чоловіками дуже тісно спілкуватися стала. І я тоді почав її підозрювати у тому, що це вже далеко заходить.
Якісь секрети з’явилися чи обманювати стала, після розпитувань та сварок мої підозри підтверджувалися нею особисто. Якось хотіла приховати від мене повідомлення, навіть домовилася з тим хлопцем, що повідомлення будуть видалені, але не встигла, я випадково прочитав.
Але цього разу вже прямо сказала, що додому їде, а сама із чоловіком, якому більше 40 років у нього в квартирі була. Дзвонила, доводила, що нічого нема.
Я, звичайно, важко, але повірив. Звинувачувала мене, що коли вже зі мною розмовляти не може, то з іншими їй треба спілкуватися. Ну, можна зрозуміти, я ж розлінився.
Але брехати щось навіщо. Ми постійно лаялися, мирилися, лаялися, вона купила квартиру на гроші того чоловіка, якому за 40 років.
Він сам за кордоном живе тепер там і хотів, щоб тут було місце. Але приїжджати не збирається зовсім.
Так ось вона там жила, а я у своїй квартирі жив. Іноді приїжджав до неї, ночували. У своїй квартирі тільки ремонт не дуже, але меблі та техніку нові купили. Ліжко величезне просто.
Час йшов, я намагався довести, що я змінився, що більше не лінуюся, навіть ремонт почав робити, за компом більше не сиджу, прибираюся, їсти готую та інше. Виправляюсь, загалом.
Але стосунки ніяк не налагоджувалися. Як дізналися про дитину, спочатку напружилися сильно, але вирішили, що залишимо її.
Здавати свою квартиру почав, а жили в квартирі, яку вона купила. Здавати її не можна, а жити можна. Виручені гроші на ремонт відкладали, дуже мало відкладали.
Ремонт не дешевий, виявляється. Квартирант прожив кілька місяців і квартиру ближче до роботи винайняв. Вирішити не могли, який варіант вибрати, або здавати далі квартиру іншому, або скромний ремонт зробити.
І тут ми знову посварилися, бо знову стало підозріло, поїхала до подружки до передмістя. Там недалеко, 33 км десь. Дружина там народила та працює.
Я спитав, де вона знаходиться, сказала у подруги, а на запитання яка там адреса не відповідає, не знаю, каже. Після розпитувань тільки відповіла, і нервувати стала, на кшталт, навіщо допитуватися так.
А мені знати треба, де дружина моя, куди треба їхати, якщо що трапиться. Потім попросив відео трансляцію увімкнути — навідріз відмовилася. Ну, я й приїхав.
Після цього скандал трапився, вона у батьків залишається, я на свою квартиру йду. Намагаюся з нею спокійно поговорити, причину хоч виявити, та й стосунки відновити. А в неї істерика не розумію, чим викликана.
Мене весь час звинувачує, каже мені важливіше. Так було вже, це не дитині справа.
Послала мене до біса, а це лише втретє за період наших стосунків. Це дуже серйозно означає. Не знаю точно, чому й не знаю, що далі.
Потрібні поради. До своєї історії додаю уривок листування, слова дружини: «Влаштовуєш розбирання без приводу», «поводишся, ніби ми підлітки», «розбираєшся, докопуєшся, з’ясовуєш щось, а в результаті у мене живіт болить», «ти тільки хочеш, щоб твої бажання задовольнили, а на дитину тобі начхати».
