Рік тому я з чоловіком та дочкою переїхала жити в іншу країну, але, перебуваючи тут, я розумію, що це взагалі не моє місце. Мені тут не подобається, люди чужі, мова інша, життя не в радість повністю. У мене таке відчуття, що я впадаю в якусь депресію.
Я дуже хочу повернутися до рідних, близьких, друзів. Тут немає нічого і немає кого, абсолютно. Але мій чоловік категорично проти повернення додому, у нього тут є робота (заплатити за будинок і на продукти вистачає), а про якийсь шик я взагалі мовчу, їли кінці з кінцями зводимо.
Та й навіть якби я заробляла тут багато грошей, мені здається, вони мені не приносили б радість. Чоловік уперся рогом, що їхати не хоче звідси і не поїде, вахтовим методом працювати він теж не хоче, а хоче, щоб ми жили разом. Відносини несуться в прірву, тому що я тут емоційно почуваюся погано, настрою немає, просто люте бажання повернутися додому мене переслідує з самого ранку, і на цьому ґрунті ми лаємося.
Розлучатись я з ним не хочу, але й перебувати тут для мене як покарання. Він не бачить себе на батьківщині, я не бачу себе тут. Як знайти вихід із цієї ситуації я не уявляю, може хтось може дати пораду як вчинити правильно?
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…