Рік тому я з чоловіком та дочкою переїхала жити в іншу країну, але, перебуваючи тут, я розумію, що це взагалі не моє місце. Мені тут не подобається, люди чужі, мова інша, життя не в радість повністю. У мене таке відчуття, що я впадаю в якусь депресію.
Я дуже хочу повернутися до рідних, близьких, друзів. Тут немає нічого і немає кого, абсолютно. Але мій чоловік категорично проти повернення додому, у нього тут є робота (заплатити за будинок і на продукти вистачає), а про якийсь шик я взагалі мовчу, їли кінці з кінцями зводимо.
Та й навіть якби я заробляла тут багато грошей, мені здається, вони мені не приносили б радість. Чоловік уперся рогом, що їхати не хоче звідси і не поїде, вахтовим методом працювати він теж не хоче, а хоче, щоб ми жили разом. Відносини несуться в прірву, тому що я тут емоційно почуваюся погано, настрою немає, просто люте бажання повернутися додому мене переслідує з самого ранку, і на цьому ґрунті ми лаємося.
Розлучатись я з ним не хочу, але й перебувати тут для мене як покарання. Він не бачить себе на батьківщині, я не бачу себе тут. Як знайти вихід із цієї ситуації я не уявляю, може хтось може дати пораду як вчинити правильно?
