Сім’ю Микола зовсім не покинув, залишив їм кооперативну квартиру, збудував дачу та купив старшій дочці квартиру, ще й грішми допомагав, з іншою жінкою прожив 35 років, за ці роки збудував нову дачу, поміняли її квартиру на велику

Історія про громадянський шлюб, совість та жадібність. Я хочу розповісти історію про людську жадібність. Ми багато років дружили з однією сім’єю. Це мої дуже далекі родичі. Чоловік пішов із сім’ї, в якій були 2 доньки та нормальна дружина (викладач іноземних мов у школі).

Але він знайшов іншу просту жінку, яку покохав. Сім’ю він зовсім не покинув, залишив їм кооперативну квартиру, збудував їм дачу та купив старшій дочці квартиру, ще й грішми допомагав. З іншою жінкою прожив 35 років. За ці роки збудував нову дачу, поміняли її квартиру на велику. На дачі завів пасіку, курей і на цьому заробляв гроші.

Ми приїжджали до них на дачу, там було дуже душевно. І ось коли йому виповнилося 81 рік, не стало його дружини (раптово від корони). З’ясувалося, що шлюб за 35 років вони не зареєстрували. Через 2 дні після похорону приїхала її сестра з села і вигнала його і з дачі, і з квартири, де він прожив 35 років. Не дозволили взяти нічого з речей, навіть вулики з бджолами.

Юридично зробити нічого не можна – громадянський шлюб. Його взяли до себе його діти від першого шлюбу. Але його дуже шкода! За 35 років спільного життя віддали лише одяг старому та старого кота, зі словами: «нам його нема чим годувати». Я допомагала йому переїжджати. Тепер я проти громадянських шлюбів. Може це стане прикладом комусь.