Мені 20 років, моєму хлопцю Дімі 26 років. Другий рік ми живемо разом у орендованій квартирі в місті, де я навчаюсь.
Переїхали ми сюди разом, тому безпосередньо спілкуватися з його мамою (Наталкою) мені не доводиться. Але тим не менш.
Спочатку вона здалася мені прекрасною — добра жінка, удочерила двох дітей, плюс троє своїх, чиста затишна хата, вся така побожна, втілення святості. Але поступово рожеві окуляри почали тріскатися, а потім зовсім розбилися.
Першим дзвіночком було те, що ми не встигли і кілька місяців прозустрічатися, як почалися розмови про весілля. І вона, і Діма почали розповідати всім знайомим, що ми скоро одружимося.
Мене, правда, вони не спитали, ну та гаразд. А оскільки у нас є спільні знайомі, у мене почали часто питати, коли ж весілля.
Я якось зводила все жартома, не хотілося сваритися ні з ким. Поступово все це зійшло нанівець, тільки тепер, коли запитують у Діми чи його маму про це весілля (яке вони самі спланували), вони відповідають щось на кшталт «недостатньо добре знають одне одного», а його мати взагалі каже, що я її сина недостойна.
Його мати постійно скаржиться, що у них немає грошей. Якщо чесно, я не знаю, як вона так виховала своїх синів, що вони, заробляючи купу грошей, не можуть їй купити нормальний телефон, вона ходить з двома старими, вони ламаються по черзі. Але це, начебто, не моя справа.
Мене мама інакше виховувала, якщо раптом їй що треба, я останні гроші віддам, але їхня сім’я — їхня справа. І тут у мене трапилася проблема, мій собака (такса) в новій орендованій квартирі почав вести себе неадекватно і псувати речі.
Це загрожувало проблемами, а віддавати собаку мені не хотілося, тому я запропонувала його мамі платити 5 тис. гривень на місяць + корм за те, що собака поживе у них вдома півроку (приватний будинок).
Вони відмовилися, типу місця у них немає та часу. А за кілька тижнів завели цуценя для молодшої дочки.
Старший брат Діми взагалі сказав, що якби хотіла допомогти — просто так грошей дала б. Ага, просто так давати гроші чужій тітці (вибачте, але вона мені не сім’я).
Ще одна ситуація, яка взагалі не вкладається у моїй голові. Її старша дочка (яка з дитбудинку) у 17 років закохалася у племінника своєї матері, якому 35 років.
І Наталя, щойно дочці виповнилося 18 років видала її за нього заміж! Вона лише 9 класів закінчила!
Він живе в якомусь глухому селі у будинку своєї матері, на свій не заробив, періодично п’є, та й взагалі типовий сільський безробітний. Але мама й рада — прилаштувала доню, як добре.
Дівчинка вона тиха, забита, не розлучиться і проти волі мами та чоловіка ніколи не піде. Не знаю, наскільки вона щаслива буде, коли закоханість у дорослого дядька пройде.
Звісно, ніякої освіти вона далі не отримуватиме. Це теж не моя справа, але все одно.
Ну і остання ситуація, яка стосується лише мене. Якось ми з Дімою сильно посварилися, майже дійшло до розставання, він уже збирав речі та шукав нову орендовану квартиру.
І його мама його підбадьорювала — давай, з’їжджай від цієї дівки, вона буде поганою дружиною, далі буде тільки гірше. Я, через свою молодість і дурість, на ситуацію вплинути теж ніяк не могла, тільки плакала.
На щастя, втрутилася моя мама — наймудріша жінка, поговорила з Дімою, пояснила, що у сімейних стосунках бувають сварки, що треба шукати компроміси, а не йти за першої проблеми. Ми все обговорили, помирились.
Звичайно, його мама була незадоволена, але мені ніби все одно. Ну і по дрібницях.
Постійно говорить лише на православні теми, розмови у стилі «у всіх сварках у сім’ї винна жінка, бо не вміє створити нормальну атмосферу у сім’ї». Якщо я щось не те зроблю (на її думку), це може стати надбанням усіх, оскільки вона поскаржиться кожному.
Може здатися, що я просто ще не подорослішала й не хочу прислухатися до порад дорослої та досвідченої жінки, але це не так. Я із задоволенням прислухаюся до порад своєї мами, бо якщо вона дає поради, то вони на чомусь ґрунтуються.
А як можна слухати поради Наталії про сімейне життя, коли її чоловік їй зраджував (Діма розповів, навіщо йому брехати?).
Як можна слухати поради про релігію, коли вони всією сім’єю кілька років були і змушували дітей навчати напам’ять молитвослови? І про виховання дітей те саме.
При зарплаті 33 тисячі гривень на місяць Діма матері відправляє 2 тисячі, і то не завжди!
Звісно, я не вчитиму дорослу людину, як треба матері допомагати, як виховала — то й отримує. Але при вихованні своїх дітей я про її поради й не згадаю.
І, звичайно ж, «чоловік завжди правий». Навіть якщо Діма пропонує відверту тупість, я маю не сперечатися, а робити так.
Якось ми вечеряли разом (ще до переїзду), Діма почав щось розповідати, а я заперечила, що це все неправильно (що вже й не згадаю, але це не важливо), так вона на мене ТАК подивилася, а потім віч-на-віч сказала, що я не повинна заперечувати чоловікові.
А найцікавіше ось що. З мамою мого колишнього хлопця у мене були (і є) чудові стосунки. І це при тому, що вона часто випиває, працює продавцем, у Бога не вірить, вдома вони прибирають рідко.
Я досі посилаю їй гроші в подарунок на день народження, вона моїй таксі зв’язала одяг на зиму. А коли мені треба було кішку терміново на місяць прилаштувати (я — волонтер, котикам допомагаю), вона не відмовилася, хоч у них двоє кішок уже є.
Вона мене ніколи нічому не намагалася навчити, у наші стосунки з її сином не лізла, а якщо раптом що мене підтримувала навіть іноді. І її син її обожнює, ніколи не покине, допомагає у всьому — і з приготуванням, і з прибиранням.
І коли мене у 16 років вигнали із гуртожитку, я в них жила півроку, і ніхто мені жодного слова не сказав. Якось сумбурно вийшло, звісно.
Але, зрозуміло, я так думаю. Тут сидять старші жінки за мене, порадьте, може, це я не права?
Але після останньої ситуації, коли вона говорила, що я істеричка і буду поганою дружиною, я її ненавиджу. Як тільки Діма щось про неї каже, мені аж зуби зводить від злості.
Думаю, треба зізнатися, що я залізла в його повідомлення та прочитала це все, тому знаю, що вона йому говорила. І я їй відповіла, досить грубо, щоб вона не лізла не в свою справу.
А то коли я її взяла із собою на море відпочивати власним коштом, це ми забули. Як я її сина утримувала 3 місяці, паралельно ще вчилася і за будинком стежила, бо вона його нічому не навчила, навіть прибирати, це ми не пам’ятаємо. Натомість «Бідний Дімочка, у нього дівчина-стерво, свариться» — це норма. Ось так.
