Мені потрібна ваша допомога та ваша порада. Справа в тому, що живу з чоловіком 3 роки, одружені, нам по 25 років. Синові 2 роки, живемо в Німеччині.
А почну з того, що не знаю, як бути далі і зберігати сім’ю чи йти далі своєю дорогою? Ми почали зустрічатися і в нас все пішло швидко, дитина, весілля, жити разом, але я, на жаль, пізно зрозуміла, що ця людина любить тільки себе і більше нікого.
Ми дуже часто з ним лаємося, буває, що навіть доходить до того, що не розмовляємо по кілька днів, а саме він той, хто одразу ж ображається не важливо, що я скажу, все для нього це трагедія. Просто втомилася бути слугою.
Коханою себе давно вже не відчуваю, ніякої уваги з його боку немає, прийде з роботи, поїсть, сходить у душ, ляже, дивиться телевізор, а я весь час з малюком і годую, і граю та спати кладу. Рідко буває, він допомагає, але потім включає свої ігри та сидить, грає.
Я не пам’ятаю коли ми востаннє з ним лежали обіймаючи і дивилися фільм. Ми вже не раз розходилися, востаннє навіть до розлучення дійшло, це було 2 місяці тому, але я повернула його, та й він сам хотів повернутися, але за умови, що ми змінюватимемося, і що він не буде таким як раніше.
Але, на жаль, люди не змінюються тепер я точно в цьому впевнена. Сама я симпатична дівчина з фігурою, часом не вірять, що я мама і так молодо виглядаю, але він у мені зламав навіть моє Я.
Ось я не знаю, що робити, як жити далі. Я не можу так більше, жити з тим, у кого на першому місці важливі гулянки із п’ятниці до неділі, а потім уже йдемо ми з сином. Я не знаю, чому не відпускаю його, боюся залишитись одна? Чи звичка до нього?
Допоможіть мені розібратись у собі, будь ласка. Якщо відпустити його, то як боротися з цими думками? Адже справа в тому, що ні я, ні наш син ми не залежимо від нього, я отримую гроші, і квартира оплачується без його участі, але чому я його не зрозумію, скажете це кохання?
Ні, в моєму серці зовсім інша людина, яка давно там оселилася, але не бути нам разом ніколи, але справа не в ньому, це я вже залишила в минулому, але що мені робити з чоловіком, я не знаю. Ось скажу вам кілька проблем, щоб ви зрозуміли, про що я.
Допустимо по дому він мені нічого не допомагає, все сама роблю, приходячи додому чисто, їжа на столі, затишно, тепло, а від нього ми чекаємо просто ласки, кохання та уваги, але цього немає ні в будні, ні у вихідні. Адже я не багато прошу, але вже втомилася від усього цього.
Знаєте, навіть часом ненавиджу його, сама ось думаю ось для чого він мені тут? Зайва робота, прання, прасування, готування та прибирання? Адже з сином все було б інакше, а ось чому його тримаю не зрозумію, правда! Навіть сьогодні, поклали дитину спати, я сказала, що піду спати так він відразу ж увімкнув свої ігри і сидить, грає, мене це все так вивело нанівець, стала йому говорити що взагалі совісті нема, як зайва хвилинка, так бігом одразу грати і нічого більше не треба.
Почала говорити йому, що міг би включити фільм і покликати дивитися, а ти бігом грати. Відповідь мене вразила: «Це ти пішла спати, а я що бігати за тобою повинен?». І всі інші дні не відрізнялися від сьогоднішнього, коли я і не йшла спати, включалися одразу ігри, а я тупо сиділа поруч і дивилася серіали та всяку геть фігню.
Ви скажете, що сама винна та даю грати? Повірте, якщо я забороню йому грати, то відразу підуть образи і піде спати, а мені хоча б так побути поряд з ним, але так не може більше тривати. Я просто не зрозумію, чому його тримаю і не можу відпустити?
А те, що я його не люблю, це точно, але мені страшно буде уявити його з іншого. Хоча поки ми два місяця жили окремо, він мав там подругу для “ліжка”, як він сказав.
І ось це теж мені спокою не дає, що якщо люблять не знаходять тобі так швидко заміну, а він знайшов і не факт, що він з нею не спілкується, хоча твердить, що як повернувся додому, відразу перервав контакт. А так він не затримується ніде і у вихідні будинки, тому чи є хтось, думаю, що ні, а чому він зі мною так, я не знаю, хоча твердить, що любить.
Адже якщо не любить то чому повернувся тоді, зручно, що все йому готове на блюдечку несуть або все-таки ми йому не байдужі? Навіть дитина до нього не тягнеться, скрізь тільки мама потрібна, та й тато давно не каже, чи відчуває щось маля?
Допоможіть, будь ласка, розібратися, як бути. Я думала, він зміниться, а люди, на жаль, змінюються лише на місяць чи два, але не більше, та й то для свого блага!
