Я познайомилася з чоловіком удівцем, не знала, що він має дочку. Ми одружилися, його батько не хотів знайомитись зі мною, мати чоловіка пішла з життя давно.
Потім у нас з’явився син, і ми вирішили, коли йому виповнився рік поїхати до свекра і показати спадкоємця. І я дуже здивувалася, коли він сказав, що мій чоловік має дочку, якій вже 17 років.
Мені він казав, що дітей він не має, аліменти, за словами свекра, він їй не платив. Каже, що заперечував дівчинку сам, бо її мати не стало, коли дівчинці було 3 місяці.
Свекор написав заповіт, де цей будинок переходить лише до дочки чоловіка. Я запропонувала розділити будинок навпіл між онуками, але він нас вигнав і сказав, що вони з бабусею домоглися взяти опікунство над нею, а сина не хоче знати, бо він хотів дитину залишити в дитбудинку і зовсім не згадував про дитину.
І дівчина теж сказала, що в неї нікого брата нема, і що він їй ніхто. Чому така несправедливість?
Ми втомилися винаймати квартири, хочеться мати свою нерухомість. Чоловік вважає, що його батьки не мають права засуджувати його ща це. Звісно чоловік мав хоч якось приймати участь у вихованні дочки.
Але зараз для неї він зовсім чужа людина. А для його батьків вже багато років найрідніша лбдина це онука.
Як ви вважаєте, чи можна налагодити цю ситуацію? Але все одно виглядає все так, ніби ми з’явилися в житті свекрів тільки через спадок.
