Мені 30 років, одружена, діток поки немає. На даний момент дуже погіршилося спілкування з моєю мамою. Останні 10 років ми із чоловіком жили окремо від батьків. Як то кажуть, що далі одне від одного, то рідніше. Конфлікти були, але якось вирішувалися, забувалось і йшли далі. Але зараз ми пів року тимчасово живемо утрьох. Ми з чоловіком та моя мама.
Помітили дуже неприємний момент, не встигли ми сказати їй якусь інформацію, вона вже дзвонить до однієї з «надцяти» своїх «подруг» і розповідає те, що ми їй сказали. Я ловила її на тому, що вона зливає їм наші проблеми, у тому числі фінансові та все, що стосується здоров’я.
Я спитала, навіщо ти це розповідаєш чужим людям? Я деяких навіть у вічі не бачила, а вони вже знають усі подробиці нашого життя. Відповідає, а що тут такого? Але я не хочу, щоб ми були предметом обговорення! А вона не бачить нічого в цьому поганого.
Почалися скандали на цьому ґрунті. Ми перестали багато чого розповідати їй. Вона через це почала ображатися і знову скаржиться подругам, що ми потайні і перестали з нею спілкуватися.
До того ж вона і про свої плани розповість подругам, а потім у неї нічого не виходить і як наслідок потім перед ними і виправдовується. Я ж, навпаки, у своєму житті маю правило, що якщо мені належить важлива мета, я її досягну спочатку, а потім уже про неї поділюся з сторонніми.
Як довести, що не все, що відбувається в нашій сім’ї, повинні знати сторонні? Вона не бачить у цьому нічого поганого, а ми не можемо це виносити! Як довести, що не всі подруги щиро підтримають, порадіють чи пошкодують? Більшість із них тільки смакують новими плітками. А потім нас ходять і обговорюють з іншими?
Я вже втомилася матері це доводити, читати лекції. У результаті ми з чоловіком погані. І як вона сказала, що краще з ними спілкуватиметься, ніж із нами. Востаннє дуже сварилися. Із нами тепер не розмовляє. Я тільки чую як із сусідньої кімнати вона переказує комусь подробиці нашого скандалу. Сил уже немає. І що найголовніше — з’їхати окремо ми поки що ніяк не можемо, то вже склалися обставини.
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…
Мені 57 років. І до цієї зими я б, напевно, з упертістю доводила, що я…
Днями єдиний син Віри Юріївни привів до батьківської хати дівчину — знайомитися. Сказав, що наміри…
Ранкове сонце тільки-но почало заглядати у великі вікна невеличкого продуктового магазинчика на першому поверсі старенької…
— Ніно, ти зовсім сором втратила?! — невістка Галина влетіла на кухню, так хряпнувши дверима,…
— Його квартиру переписали прямісінько перед нашим весіллям, але чоловік усе одно не хоче йти…