Мені 30 років, одружена, діток поки немає. На даний момент дуже погіршилося спілкування з моєю мамою. Останні 10 років ми із чоловіком жили окремо від батьків. Як то кажуть, що далі одне від одного, то рідніше. Конфлікти були, але якось вирішувалися, забувалось і йшли далі. Але зараз ми пів року тимчасово живемо утрьох. Ми з чоловіком та моя мама.
Помітили дуже неприємний момент, не встигли ми сказати їй якусь інформацію, вона вже дзвонить до однієї з «надцяти» своїх «подруг» і розповідає те, що ми їй сказали. Я ловила її на тому, що вона зливає їм наші проблеми, у тому числі фінансові та все, що стосується здоров’я.
Я спитала, навіщо ти це розповідаєш чужим людям? Я деяких навіть у вічі не бачила, а вони вже знають усі подробиці нашого життя. Відповідає, а що тут такого? Але я не хочу, щоб ми були предметом обговорення! А вона не бачить нічого в цьому поганого.
Почалися скандали на цьому ґрунті. Ми перестали багато чого розповідати їй. Вона через це почала ображатися і знову скаржиться подругам, що ми потайні і перестали з нею спілкуватися.
До того ж вона і про свої плани розповість подругам, а потім у неї нічого не виходить і як наслідок потім перед ними і виправдовується. Я ж, навпаки, у своєму житті маю правило, що якщо мені належить важлива мета, я її досягну спочатку, а потім уже про неї поділюся з сторонніми.
Як довести, що не все, що відбувається в нашій сім’ї, повинні знати сторонні? Вона не бачить у цьому нічого поганого, а ми не можемо це виносити! Як довести, що не всі подруги щиро підтримають, порадіють чи пошкодують? Більшість із них тільки смакують новими плітками. А потім нас ходять і обговорюють з іншими?
Я вже втомилася матері це доводити, читати лекції. У результаті ми з чоловіком погані. І як вона сказала, що краще з ними спілкуватиметься, ніж із нами. Востаннє дуже сварилися. Із нами тепер не розмовляє. Я тільки чую як із сусідньої кімнати вона переказує комусь подробиці нашого скандалу. Сил уже немає. І що найголовніше — з’їхати окремо ми поки що ніяк не можемо, то вже склалися обставини.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…