Так сталося, що я довго не міг зустріти свою долю. Але зустрів Валерію. Закохався до непритомності. Ми з майбутньою дружиною зустрічалися 2 роки, перш ніж зважилися з’їхатися.
І тут виявився сюрприз – Лера мала 10-річного сина від першого шлюбу. Хлопчина тямущий, добрий, чуйний. Словом, звичайний хлопчик. До мене він ставився добре і з розумінням, ми навіть знайшли спільне захоплення. Але близьких стосунків ніколи не було, воно й зрозуміло.
Андрій (син дружини) був добрим пацаном, любив маму і мене, поважав, допомагав по дому і чудово вчився. Але я його ненавиджу. Я завжди мріяв, щоб його не було. Він хоче мами уваги, а я не хочу ні з ким ділити дружину. Він говорить зі мною, але мене в ньому все бісить.
Нещодавно його відвезли до лікарні. І я мріяв, щоб він там і лишився. Я почуваюся дуже погано, якимось кривдником. І щодня посміхаюся і нахабно брешу в обличчя сім’ї та друзям, що полюбив Андрія як рідного сина. І знаєте, мене це вимотує. Але я боюся, що якщо скажу комусь правду, то засудять, а Лера подасть на розлучення. А я хочу здати його в дитбудинки або ще кудись.
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…
Мені 57 років. І до цієї зими я б, напевно, з упертістю доводила, що я…
Днями єдиний син Віри Юріївни привів до батьківської хати дівчину — знайомитися. Сказав, що наміри…
Ранкове сонце тільки-но почало заглядати у великі вікна невеличкого продуктового магазинчика на першому поверсі старенької…
— Ніно, ти зовсім сором втратила?! — невістка Галина влетіла на кухню, так хряпнувши дверима,…
— Його квартиру переписали прямісінько перед нашим весіллям, але чоловік усе одно не хоче йти…