Я мати двох синів. Найстаршому 34 роки, молодшому 13 років. Від різних шлюбів. Життя цікава штука, були й злети та падіння. Нині живемо удвох із молодшим сином. Є матеріальні проблеми, але я впораюся.
Мати, батько, сестра, брат. З ними не спілкуюся, так вийшло. Сім’ю розвалила моя мати. Дуже дурна жінка. Провокатор усіх скандалів у родині. Ні в дитинстві, ні в дорослому житті не було підтримки від неї. Але завжди були поруч правильні подруги, люди траплялися добрі, добрі сім’ї, я бачила їхні стосунки, намагалася бути схожа на них.
Завдяки чужим людям, на чужих прикладах, я не зникла у цьому житті. А моральне цькування моєї рідної матері та сестри, тільки зробило мене сильнішою. Звичайно, це все розглядається тільки з поганого боку моїм сином та його дружиною.
Тепер він став мені це говорити за будь-якої сварки з ним. А наші сварки виникають через їх егоїзм і чомусь я маю жити тільки заради них. До мене добре ставляться тільки тоді, коли даєш гроші, купуєш їм щось.
При цьому вони забувають, що я виховую одного другого сина, школяра. Я працюю цілими днями. Нікуди не ходжу, родичів немає, двоюрідні сестри, котрі спілкуються, але згадують мене рідко. Обговорювати з ними якісь проблеми, особливо матеріального плану, на все це не зважається.
Якщо маю проблеми, вони теж зникають. Тому я вибудувала з ними стосунки та розмови, які вони хочуть чути. Не більше того.
Син зі невісткою не спілкуються зі мною, після чергового скандалу, за їхніми мірками. Хоча я тільки запитала, як вони живуть, яка зарплата у сина, невістка сприйняла це так, що я лізу до їхнього життя. Постійна матеріальна їхня проблема чомусь має бути і моєю проблемою.
Невістка грубить мені, мабуть, сама провокує погані стосунки. Вирішила не допомагати їм, не спілкуватися також. Молодший син, бачачи все це, як завтра ставитиметься до мене?
Він підліток і теж дозволяє собі висловлювання на мою адресу. Не слухає, багато часу проводить за гаджетами. Вчитися може, але ледар. Я сама цілими днями на роботі, відволікання – спорт.
Звичайно, це все не показую на людях, взагалі збоку, я самодостатня та впевнена жінка. Багато можна написати і хочу написати. Але, певно, в іншій формі.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…