Не хочу більше терпіти неохайну невістку. Синові з невісткою відразу після весілля віддала квартиру своєї мами, про що сто разів пошкодувала, невістка завела там таке безладдя, що навіть чай попити в них було гидко.
Я вже більше не могла цього бачити і запропонувала їй допомогу. Вона відмовилася, тоді я вже почала говорити, що не потерплю, щоб вона перетворила квартиру після ремонту на звичайний хлів. На що вона відповіла: «Вам-то якась різниця, не ви ж тут живете?». Я не могла й слова вимовити від такого нахабства.
Вибрала момент, коли син був один удома і наполягла на прибиранні, навіть вікна помила. Прийшла невістка, подивилася на це все і пішла до іншої кімнати. Мені нічого не залишалося, як поїхати додому. І тут дзвонить син і каже: «Мамо, не приїжджай до нас більше, краще я до тебе іноді заїжджатиму». Я зрозуміла, чиїх це рук справа. Але я не дозволю так із собою поводитися і налаштовувати сина проти мене. А ще щоб він і мої онуки жили в такому бруді.
Зателефонувала невістці і сказала, щоб вони шукали квартиру, а в цій я робитиму ремонт. Спеціально зателефонувала їй, а не синові. Нехай шукає варіанти, де жити чи переїжджає до своїх батьків. Син приїхав другого дня, намагався переконати мене в тому, що це їхня справа, як їм жити.
Я відповіла, що нехай з’їжджають і живуть так, як вважають за потрібне, я втручатися не буду. Мені достатньо, щоб він хоча б зрідка приїжджав до мене. А її я більше бачити не хочу. Телефон і електронка – ось її постійне проведення часу. Зі сватами у мене склалися нормальні стосунки, вони знають про нашу сварку, але мабуть вплинути на дочку не можуть. Але це вже їхні проблеми.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…