Вікторія сиділа на дивані й гортала сторінки журналу, коли двері квартири відчинилися, і всередину зайшов Олексій.
Жінка тут же відкинула глянець убік і вийшла йому назустріч.
Обличчя чоловіка виражало суміш втоми й роздратування.
— Привіт, Льошо, як минув день? — запитала Вікторія, ставши у дверному отворі вітальні.
Олексій кинув ключі на дерев’яний комод у передпокої й задумливо зітхнув:
— День як день… був би… Якби мама в обід знову не приготувала щось дивне…
Вікторія з подивом підняла брови. Вона знала, що чоловік щодня на обід їздив до матері, яка жила за п’ятсот метрів від його роботи.
Саме з цієї причини жінка була звільнена від обов’язку вечорами готувати чоловікові пайок.
— Дивне? У сенсі? — Вікторія насилу стримала усмішку, оскільки на дух не переносила готування Світлани Миколаївни. Їй здавалося, що свекруху не можна було назвати чистоплітною жінкою.
До того ж, вона дуже дивно готувала, мала якісь свої незрозумілі невістці рецепти.
Наприклад, могла в борщ кинути дрібну локшину і з гордістю казала, що сама вигадала рецепт.
Олексій пройшов повз дружину у вітальню і, опустившись на диван, схопився за живіт.
— Дай таблеточку якусь, а то прямо все крутить і давить… ой, ой, ой, не можу я…
Вікторія тут же кинулася на кухню, де у неї зберігалася аптечка, і принесла її у вітальню.
— А що їв? Чому думаєш, що все це від їжі Світлани Миколаївни? Може інша якась причина?
— Та мама салат мені сунула п’ятиденний… він якийсь підкислий уже був наче. Я після обіду замість кабінетного крісла в туалеті просидів, ледве живий вийшов, — з досадою промовив Олексій.
Вікторія з подивом підняла долоні вгору і обуреним тоном промовила:
— Любий, ти серйозно? А навіщо їв і чому не сказав Світлані Миколаївні, що тобі погано?!
Олексій знічено опустив голову і, зробивши невелику паузу, стурбовано зітхнув:
— Звичка вже, боюся образити її… Уявляєш, кажу їй дякую, їм, посміхаюся, а всередині нудить. Чесно кажучи, запашок від того крабового салату був не приємний.
Вікторія стурбовано скосилася на чоловіка й засудливо похитала головою, показуючи, що не схвалює його дій:
— Дорогий, це ненормально! Треба було сказати їй прямо, що їжа зіпсована і не їсти.
Олексій нервово провів долонею по спітнілому чолу. Було видно, що він погано почувався:
— Спробуй скажи таке власній матері! Уявляю, яка реакція буде…
Вікторія підсіла ближче до чоловіка й стала уважно вивчати його бліде обличчя.
— Мені здається, Світлана Миколаївна тебе підтруїла. Якщо ти продовжиш і далі терпіти, то це одного разу закінчиться великими проблемами зі здоров’ям. Давай домовимося, що я зателефоную їй завтра вранці й акуратно розповім правду.
— Ні, ні! — замахав руками Олексій і жалібно подивився на дружину. — Не треба, вона образиться. Треба придумати щось інше. Напевно, я перестану в неї обідати, від гріха подалі. Ой, ой, знову болить… — додав він і схопився за живіт.
Вікторія тут же побігла за водою і стала давати чоловікові таблетки, щоб до завтрашнього дня поставити його на ноги.
Вранці чоловік, якому стало помітно легше, попросив дружину не дзвонити матері.
— Я вже все, не варто їй нічого говорити, — сконфужено знизав плечима Олексій. — Я знаєш, що подумав? Давай, ти будеш мені їжу збирати, а мамі я скажу, що наш офіс переїжджає в інше місце, і тепер я не зможу до неї їздити на обід.
Чоловік світився від щастя. Йому здавалося, що він придумав досить хороший варіант.
— Як хочеш, — відмахнулася Вікторія. — Мені не складе труднощів готувати тобі обід.
Однак уже на другий день Олексій почав обурюватися, що дружина готує йому одне й те саме.
— Можна щось краще, ніж ці біляші? Мені незручно при всіх їсти таку домашнятину, — з досадою пробурчав чоловік. — Інші роли їдять, піцу, салатики замовляють…
Вікторія, почувши його слова, глухо розсміялася. Вона була вражена тим, як чоловік себе повів.
— У свекрухи ти готовий прокислий салат їсти, а вдома ще й свої умови диктуєш! — обурилася жінка. —
Готуй або сам, або знову їж у Світлани Миколаївни.
— Приготую, — пробурчав з образою Олексій, проте на третій раз йому набридло це робити, і він став бурчати.
— Я готувати тобі не буду! Ти себе показав, тому продовжуй давитися кислою їжею і сидіти на унітазі, — з єхидством у голосі прошепотіла Вікторія.
Вона мала намір провчити чоловіка і стояти на своєму доти, доки він перед нею не вибачиться.
Не бажаючи цього робити, Олексій знову став їздити до матері на обід. Віка довго думала, як провчити чоловіка і нарешті придумала.
Вранці наступного дня Вікторія набрала номер телефону Світлани Миколаївни.
— Алло, здрастуйте! — бадьорим голосом промовила Вікторія.
Голос на іншому кінці слухавки звучав за звичкою турботливо й надмірно солодко:
— Ой, моя хороша, привіт-привіт! Чим порадуєш мене сьогодні? Які новини?
Вікторія зібрала всю волю в кулак і обережно почала:
— Хочу з вами дещо обговорити стосовно їжі. Знаєте, Олексію останнім часом часто нездужає після ваших страв.
— Що значить нездужає? Мій син з дитинства їсть мою їжу, і все завжди було добре, — свекруха миттєво напружилася.
— Світлана Миколаївна, розумієте, деякі страви не можна довго зберігати навіть у холодильнику. Можливо, ви щось не догледіли, — люб’язним тоном промовила Вікторія.
Повисла тривала пауза, перш ніж голос свекрухи знову пролунав з телефону.
— І коли ж це було? Не пригадаю, щоб син хоча б раз поскаржився мені на якість їжі. Він чудово засвоює навіть мої експериментальні страви! — з гордістю заявила Світлана Миколаївна.
— Та ось тоді, коли він потім різко перестав до вас їздити, заявивши, що їхній офіс переїхав. А вам не здалося дивним, що як офіс переїхав, так різко й назад повернувся? — з усмішкою поцікавилася у свекрухи Вікторія.
– Це після вашого салатика Льошу так приперло, що він з унітазу не злазив. Я його ледве виходила…
Шокована свекруха оторопіла на мить, а потім надривним голосом промовила:
— Мені Олексій нічого не сказав… я й подумати не могла. Ну так, у салаті відчувалася невелика кислинка, але щоб так…
По тону Світлани Миколаївни відчувалося, що вона не довіряє словам невістки.
— Він не хотів, щоб і я говорила, але я вважала, що так точно буде краще! — радісно відповіла жінка.
Свекруха трохи поохала, а потім швидко попрощалася з невісткою і кинула слухавку.
Увечері з роботи повернувся роздратований Олексій і, скинувши взуття на порозі, забіг у вітальню.
— Ти навіщо дзвонила мамі? З твоєї вини, вона мене без обіду залишила, — розлючено промовив чоловік.
— Я сказала правду, а ти вибачитися переді мною не хочеш? — підперлася в боки Вікторія.
— За що? За те, що я сказав, що хочу різноманітності в їжі? — з усмішкою промовив Олексій. — Ну й гаразд, вибачатися я не стану, а буду тоді харчуватися в кафешці. А там, знаєш, які ціни? Хе-хе! — противним голоском додав чоловік.
— Ти мені погрожуєш? — Вікторія підняла вгору брову. — Ну тоді взагалі будеш увесь час сам собі готувати!
Жінка дотримала даного слова.
Готувала вона тепер тільки на одну персону і тільки для себе. Олексій цілий тиждень терпів, а потім вирішив вибачитися перед Вікторією за сказане.
— Ти права. Я переборщив. Вибач мене, будь ласка. Що будеш готувати, те й буду брати, — жалібно промовив чоловік. — Нехай навіть щодня це буде локшина…
— А чого так? У кафе погано годують?
— Дорого, — пробасив чоловік.
Вікторія з задоволеною усмішкою подивилася на Олексія. Вона була задоволена своїм уроком.
Як ви думаєте, чи завжди варто давати такий “урок” близькій людині, чи існують м’якші способи розв’язання подібних конфліктів у родині?
І як це взагалі – їсти зіпсовану їжу у матері, і соромитися їй про це сказати, щоб не образити…
