– Та що це таке! Я намагаюсь, намагаюся! Готую! Прибираю! Намиваю тут квартиру! Готую щодня свіже. А ще й працюю! І що отримую натомість? Ти, – вона подивилася на чоловіка. – Ти як сидів на своїй маленькій зарплаті, так і сидиш! 20 років сидиш

Оля нарешті вивела всю свою сім’ю кататися на лижах і повернулася на кухню. Так….що вона хотіла зробити? Помити посуд, поставити прати, зробити обід і почати прибирання з кімнати сина … що ще?

У цей момент пролунав дзвінок у двері і Оля поспішила до них – може, що забули? Оля відчинила двері й побачила на порозі молоду дівчину.

– Доброго дня, ви напевно знайома Наталі. А її зараз немає … Не могли б ви прийти пізніше.

– Наталя, знайома? Ні! Ви Ольга?

Ольга кивнула.

– Ну тоді я до вас!

І дівчина увійшла до квартири, як до себе додому, роздяглася і просто запитала:

– А капці мені дасте? А кухня де у вас? А мити руки де можна?

Ольга тільки й могла, як невизначено махнути рукою та сказати:
– Там ….

Нарешті дівчина сіла за стіл і знову запитала:

– А чаю не запропонуйте мені?

Ольга машинально зробила чай і посунула чашку до незнайомки. Незнайомка сьорбала маленькими ковтками чай, розглядала Ольгу і мовчала.

Ольга теж мовчала, але цей пильний погляд був їй неприємний. Нарешті вона не витримала:

– Ви взагалі хтось і що вам потрібно?

– Я? – незнайомка здивувалася. – Я Юлія, коханка вашого чоловіка.

– Яка коханка? Якого чоловіка? – розгублено запитала Ольга. – Не розумію нічого …..

– Ну що тут не зрозумілого? Кочиленко Максим Олександрович – ваш чоловік?

– Мій….

– Ну ось, він і я … ми зустрічаємося.

– Та ти ж у дочки йому годишся! – обурилася Ольга і навіть перейшла на ти.

– Взагалі мені 21 рік і партнера я можу вибирати такого, якого хочу!

– Я тобі не вірю! Максим не такий!

Юлія знизала плечима і дістала із сумочки фотографії:

– Такий…Не такий….Та всі вони такі….Ось, будь ласка, подивіться, якщо не вірите…

Ольга кинула погляд на фотографії та одразу впізнала Максима. Вона просто впала на табурет і запитала:

– І що ти хочеш? Навіщо ти прийшла до мене? Хочеш сказати, що він іде від мене до тебе? Що ти чекаєш дитину?

Юлія посміхнулася:

– Оооо! Звісно ні. Я не чекаю дитину і Максим ваш мені не потрібний! Та й він сам вас не покине. Ви для нього “зручна” дружина.

– Тоді навіщо ж ти прийшла?

– Шкода мені вас стало! Ви працюєте на двох роботах, накопичуєте гроші на його страховки на машину, нові колеса, відпустки, на оплату інституту синові, потім приходите додому і прибираєтеся, готуєте, а він? – Юлія хмикнула. – А він прийде додому, на диван ляже з пультиком і дивиться в телевізор …. Так! Я це також знаю. А вранці ви йому сніданок, обід із собою.

Юлія підняла свою руку і помилувалася каблучкою на пальці.

– Ось бачите … каблючка з брюликами та сережки – комплект. Подобається?

Ольга не зрозуміло дивилася на Юлію.

– Не зрозуміло, так? Та це він мені подарував. Дорогий комплект! Але красивий!!! Варто мені тільки натякнути та …..

– Як подарував? На які гроші?

– А мені не важливо. І одежу мені купує, яку я скажу. А ви все працюєте і працюєте… працюєте і працюєте… і навіть не напружуєте його ні домашніми справами, ні зароблянням грошей… та й самі себе запустили. Все для нього, він у вас головний, а він як… весь час зі мною проводить вільний.

Оля побачила задоволену усмішку на обличчі Юлії і їй захотілося її стерти.

– Та ти … так я … тебе… так …

– Не хвилюйтеся, пані, – додала Юлія. – Відпущу вашого Максима, відпущу. Побуду ще з ним, поки машину мені не купить і кину.

– Яка ти….

– Все, все …. йду, йду, – Юлія встала, швидко дійшла до вхідних дверей. – Подумайте над моїми словами, – кинула вона Олі і вийшла.

Ольга так залишилася сидіти на кухні.

*******
– Олю, ми вдома! – це повернулися з прогулянки чоловік із дітьми. – Зголодніли сильно! Напевно, слона готові з’їсти.

Ольга почала накривати на стіл. Вона так і не зварила суп та взагалі не зробила нічого, що планувала.

– А що, суп у нас учорашній? – невдоволено pfgbnfd син. – Я такого не буду.

І тут Ольга не витримала:

– Та що це таке! Я намагаюсь, намагаюся! Готую! Прибираю! Намиваю тут квартиру! Готую щодня свіже. А ще й працюю! І що отримую натомість? Ти, – вона подивилася на чоловіка. – Ти як сидів на своїй маленькій зарплаті, так і сидиш! 20 років сидиш!

– Ну, Олечко …. ти ж знаєш … велика зарплата – велика відповідальність.

– От і нехай у тебе буде більша відповідальність, а я більше підробляти не збираюся. Я хочу жити, а не виживати! А ви? Ви чомусь ніде не намагаєтеся працювати? І чому я маю за всіма вами намити квартиру?

Оля зірвала фартух, одягла чоботи, пуховик, схопила сумку:

– Я теж хочу гуляти!
І з цими словами вийшла з квартири в повній безмовності.

*******

Ольга вискочила з під’їзду. Холодне повітря одразу ж дунуло їй в обличчя і скуйовдив волосся. Вона зіщулилась і одягла капюшон, а руки опустила в кишені – виявилося, що рукавички, як і шапку, вона залишила вдома.

Потім подивилася в один бік, потім в інший і повільно помчала вздовж бульвару. Вона йшла і йшла і ніяк не могла розібратися у своїх почуттях.

З одного боку, їй має бути боляче від зради чоловіка, але боляче не було. Вона була згодна, що сама була винна в тому, що буквально розчинилася в ньому, що робила все, щоб йому було добре і забувала про себе. А вона ж жінка!

Боляче їй було від того, що він дозволив їй звалити всю цю ношу на її тендітні плечі і його все влаштовувало. Боляче було, що якийсь дівчині він купує все, що тільки вона захоче, а їй, дружині, нічого не купує.

Я просто дуже втомилася. Дуже втомилася – подумала Ольга. Вона сіла на лаву, затулила обличчя руками і заплакала.

********
Минула година чи дві, а може взагалі хвилин 5. Їй було не важливо. Ольга просто зрозуміла, що сильно зголодніла.

Ні, додому я не піду. Пообідаю у ресторані. Та й нехай, що це коштуватиме грошей. Та й нехай. Невже я не можу собі дозволити?

Після обіду Ольга ще погуляла трохи по засніжених вулицях, кілька разів зупинялася біля вітрин магазинів і бачила задоволених людей, які гуляли туди-сюди: вони щось купували, у них були свої бажання.

А що хоче вона, Ольго? Ольга задумалася і раптом зрозуміла, що ця Юлія має рацію – перші її думки були про забаганки чоловіка та дітей. А сама Оля навіть і не знає що хоче.

«Добре. Почну прислухатися до себе та робити те, що мені хочеться. Ще спробую свої бажання записати», – подумала Оля і рішуче попрямувала в бік будинку.

********
Вдома було все надзвичайно спокійно. Діти та чоловік усе прибрали, помили посуд, випрали білизну в машинці і навіть розвісили. Нині ж вони спільними зусиллями намагалися приготувати вечерю. І це було навіть дуже кумедно.

– Олю! Нарешті ти повернулася! Приготувати тобі чай?

– Приготуй.

Оля сіла на кухні і спостерігала за чоловіком. «Ось як він міг? Знайшов собі молоду дівчинку та розважається з нею. І як мені жити далі?
Оля не стала допомагати ні чоловікові, ні дітям у приготуванні вечері, а просто пішла та лягла спати.

********
Ранок зустрів Олю яскравим сонцем. Поглянувши на годинник, вона зрозуміла, що на роботу вона запізнилася безнадійно. Причому години на 3 – не менше.

Вона потяглася зі своїм телефоном і побачила, що напередодні просто забула ввімкнути будильник. Оля пройшлася порожнім будинком і побачила, що і діти і чоловік змогли зібратися без неї і навіть приготували їй сніданок – пару бутербродів і написали милу записку.
Оце так!

Їхати на роботу Олі зовсім не хотілося. Вона набрала номер свого начальника і несподівано він дозволив їй залишитись вдома і зробити свою частину звіту віддалено.

Ну просто диво! Але Оля, звісно, ​​не стала займатися ніякою роботою – встигне ще. Вона взяла аркуш паперу і почала писати список того, що вона хоче.

Спершу йшло туго – всі думки були про своїх рідних і сім’ю, потім вона почала записувати не свої бажання, а просто те, що на її думку, повинна хотіти жінка – ну теж обручка, наприклад, хоча насправді Оля розуміла, що вона їй не потрібна. А потім бажання просто полилися рікою, і Оля розуміла – так, це саме те, що вона хоче.

********

Минув час.

– Наталю, Привіт! Нарешті зустрілися.

– Юлія!

– Як ти? Як Микита? Як батьки?

– Юлія, все чудово! Ти класно зіграла тоді! Моя мати справді повірила, що між тобою та батьком щось є, – Наталка посміхалася.

– Уф…..а я боялася, що не повірить….Все-таки років мені не багато, а батькам твоїм по 40 років. Ну там велика різниця у віці…..проблеми поколінь…..то, та се…Та й фото – мені здавалося монтаж відразу видно.

– Ні, ні… повірила. І одразу пішла на з Микитою на роботу. І перестала контролювати. І я тепер готуюся вступати туди, куди хочу я, а не в той інститут, який вона вибрала. Так що, все спрацювало! – Наталя знову усміхнулася, – І знаєш, що найцікавіше?

– Що?

– Мати нарешті зайнялася собою, схудла, погарнішала. На роботі робить тільки ту роботу, яка їй подобається, і її просунули і навіть зарплату підвищили.

І батько нарешті теж став більше отримувати. Хизувався – типу я тепер великий начальник.. Нещодавно наш сусід, ну такий чоловік….при грошах….почав залицятися до моєї матері, а та з ним пофліртувала трохи.

Так батько вчинив скандал. Ну і мати про тебе йому видала – мовляв, знаю я про твою коханку. Вони лаялися, лаялися, потім помирилися і тепер у них суцільне кохання.

Ми з Микитою навіть думаємо може народять нам братика чи сестричку на старості років, – дівчата засміялися.

– А так машину вони купили нову. Тепер у них спільне хобі – їздять у вихідні до різних міст і розповідають чим вони цікаві і потім на ютубі викладають. Так що, дякую тобі, Юліє, можна сказати ти відродила нашу родину з попелу!