Selena

Що старшою Оленка стає, то сильніше в ній міцніє впевненість, що багато чого вона робить не так, як треба. І всюди цьому знаходиться підтвердження: і забутий до ранку віршик, і розбита за обідом тарілка, і порвані на прогулянці штани, але найвірнішими ознаками цього «не так» були надуті мамині губи й проціджене: — Усі діти, як діти, а ця

16.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Приблизно в п’ятирічному віці Оленка почала розуміти, що з нею щось не так. Ось узяти до прикладу випадок. Йде Оленка з мамою спекотного, сонячного дня широкою красивою вулицею

Хлопчисько біля метро продавав кота. На аркуші зошита було виведено великими літерами: «Продаю кота, дешево». Біля його ніг лежала сумка, усередині якої хтось перевертався. Найімовірніше, той самий кіт. Люди квапливо пробігали повз, байдуже ковзали по хлопчику поглядом. Усі поспішали додому: на вулиці холодно, кінець грудня, дме мерзенний, противний вітер, кидає в обличчя колючий сніг, не до котів

16.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Незабаром приїхали свати з села… По осені весілля відгриміли. Те саме, на якому Тамара Вікторівна постійно лила сльози. Впала в істерику на другий день, коли гості нареченого катали її в садовій тачці та виваляли в брудній калюжі, приготованій з вечора. Усім смішно, а їй огидно

15.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Гуляло весілля на селі. Усі відчайдушно веселилися. Наречений із нареченою націлувалися на рік уперед – губи червоні, горять, так багато їм бажали щастя. Гостей було чоловік 150, за

Борис, немов враз осмілів, обвів очима всіх присутніх і урочисто повідомив, мовляв, а ось не буду, і все тут! А то дивіться, взяли моду! Їй-Богу, ненормальні! У всіх нормальних, пристойних сім’ях борщ належить їсти строго на обід, і ніяк інакше. А якщо борщ на вечерю їсти, то отже, і сім’я ненормальна, і люди, у сім’ї цій живуть, ніякі не пристойні, або ж в злиднях

15.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Наталя, розливши по тарілках борщ, що залишився з обіду, порізала хліб великими скибками, дістала з морозилки сало, порізане заздалегідь, нашвидкуруч покришила огірок, розігріла круглу молоду картопельку і покликала

За той час, поки Олена росла, у неї змінилися три вітчими. — Ну не сидіти ж мені одній, – говорила Ірина Петрівна доньці. – Адже ти у мене зʼявилась у двадцять років, для себе і не жила, вважай. Олена беззаперечно знайомилася з черговим дядьком Юрою або дядьком Сашком. Поводилася слухняно і ввічливо. А вечорами, вже лежачи в ліжку і дивлячись у стелю, мріяла: «Господи, скоріше б я вже виросла. Як же набридло всім догоджати, відповідати і мовчати! Ось поїду від мами і заживу своїм справжнім життям»

13.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Олена тихо плакала, боячись розбудити Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона вичерпала ще півроку тому, коли аварія забрала в неї чоловіка, Ігоря. Виявляється, ні. Безробіття,

Згадала Катя, як ще бабуся в дитинстві, піднявши голову до неба, просила Бога послати дощик у разі посухи або, навпаки, тепла, щоб погріло яскраве сонечко землю, щоб людям бути з урожаєм. — Напевно, чи просимо погано нині, чи слухати нас уже не хочуть там, на небі

13.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Усе, все пропало! Катерина Федорівна з тугою дивилася на те, як результати її багатоденної праці знищила безжальна стихія. Полікарбонат з теплиці розтріпало так, що листи валяються по всьому

— Усе я зрозуміла. Пожаліти треба? У тебе є я для цього. А Ганна… Поль, вона й не повинна тебе любити. Розумієш? – голос Оксани змінювався. – Не кожна може чужу дитину прийняти, як свою. Та ще й якщо своя хвора. — Як думаєш, вона злиться на мене за те, що я здорова? – Поліна видавала те, про що думала весь час, але чим поділитися ні з ким не наважувалася

13.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

— Я не розумію, що їй потрібно! Сита, одягнена, взута, все є! Так, чому вона так себе поводить? Чому таке ставлення? – Анна жбурнула недопрасовану сорочку на диван,

— Як самотність? – перебив її Павло, – а як же Василь? Вона його любить… — Ну, Василь, звісно, рятує. До певної міри. Без нього було б зовсім погано. Я їй одразу сказала – заведи кота. Без тварин у квартирі – туга темна. А кіт, він і любить, і помурчить… І поговорити з ним можна. Як людина – все розуміє. Ось, наприклад, мій Мурзик. Він… — Що? Василь – це кіт? – скрикнув Павло і схопився з лавки

12.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Олена йшла з базару з важкою сумкою. Вона раз на тиждень ходила закуповувати продукти, щоб потім бути вільною від походів у магазин. Погода стояла чудова: небо було синім,

Будинок замовили одразу великий, Василь весь світився радістю і все мріяв, як вони збиратимуться на свята за великим родинним столом і як вони заберуть із дитячого будинку якусь сирітку, зробивши її щасливішою. Тамара, зрозумівши, що чоловік не відступиться, тихенько скаржилася мамі, що зовсім не відчуває радості від цього задуму і ніяк не може уявити, як обійматиме чужу дитину

11.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Зміни в чоловікові Тамара помітила не одразу, все була зайнята дітьми, своїми двійнятами Юлею та Юрком і… дівчинкою Лідою п’яти років від роду, яку вони з чоловіком удочерили

Я спекла їй пісний медовий пиріг, і з побоюванням пішла до заваленого будинку, що потонув у заростях високих лопухів. У двері можна було увійти вільно, але я постукала і покликала. Назустріч мені вискочили веселі кошенята – смішні й кучеряві, схожі на в’язані пухові шкарпетки, а за ними вийшла бабуся Аня. Добріших очей я не бачила у своєму житті! Наче камінь із душі звалився: переді мною стояла не страшна бабця з кривими пальцями й одним зубом у роті, з жадібним блиском очей з-під кудлатого волосся

11.10.2024Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Я розповім вам звичайну сільську історію про незвичайну жінку. Їх називають по-різному: знахарки, відьми, цілительки, часто просто «бабки» або «бабусі». Цю бабусю звали Ганна. Усі її звали просто: