Selena

— Марійко, – телефонує Марії Олексіївні давня приятелька, – щось давно тебе не видно? Чи ти на мене ображаєшся? Давай підемо у сквер, прогуляємося, новини одне одному розповімо.

Я розумію, – розповідає мені Наталя Іванівна, далека моя родичка, – якби не було житла ні в кого, так, тоді край напружуватися, жили рвати і на іпотечну спільну

О дванадцятій у неї операція. Проста. Планова. Година, нескладні маніпуляції і виписка цього ж дня. І по-хорошому треба б було поїхати туди з нею, але вона не наполягала.

Цілих два роки він пам’ятав напам’ять номер Наталки, але так жодного разу і не подзвонив. А тут же, дивлячись на свої футбольні бутси і на те, як слабко,

— Дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, у мій перший робочий день, – Жахлива людина! У нас

— Саш, не треба, – простягнула руки до чоловіка Наталя. Але ремінь зі свистом розсік повітря й опустився на спину їхнього сина, який здригнувся. Олександр хотів влучити нижче,

З невісткою посварилася. Просто в пух і прах. За всі 7 років, що Ніна заміжня за моїм сином, це вперше. Але й так сказати, надто довго я мовчала.

— Жити без нього не можу-у-у-у, – схлипувала Катерина на плечі в бабусі. Та мовчки гладила дівчину по голові, примовляючи «поплач, поплач, мила». Коли сльози скінчилися, запитала: —

— Можете нічого не купувати. Грошима віддати, – заявила свекруха. — Як грошима? Зачекай. За що віддати? – сторопів чоловік. Надія вийшла з кімнати і тихо прикрила за собою двері.

Доньці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він учора став маминим чоловіком. Вони їй сьогодні про це сказали. Дівчинка зачинилася у своїй кімнаті й цілий день