Скрізь говориться, що в’юнкі рослини шкідливо вдома тримати! – не вгамовувалася свекруха. – Вони погано впливають на стосунки. Через них любов у домі пропадає. Ось побачиш, кине тебе Микита! — Кохання зникає з інших причин, – усміхнулася невістка
— Ваші традиції доволі дивні, як і ви самі, Лідія Павлівна! – обурилася Віка. – Я втомилася підігравати вашим… тарганам… — Ось подивишся, будуть сварки в домі, і через
Мені потрібна допомога особистого ворога. Я в розпачі… – зніяковіло промовила Валеріївна і почала свою розповідь. З кожною хвилиною емоції дедалі більше затягували жінку, і ось вона вже видає факти зі своєї біографії, як хлібозавод паски у великодній тиждень. — Я вас почув, – подав голос Анонім, коли в Ірини закінчилося повітря. – Допоможу, не хвилюйтеся. Головне, дотримуйтесь інструкції, яку я вишлю після авансу
«Особистий ворог. Допоможу подолати невпевненість у собі, підніму ваш соціальний статус, збільшу кількість друзів, передплатників, прихильників або позбавлю від них за бажанням. Швидкий результат. Працюю цілодобово. Пенсіонерам і
Але назавтра, у вівторок, вранці на тому самому перехресті Садової-Гірської напереріз Данилові знову вилетів білий «Ніссан» і знову торкнувся йому в праве крило – тепер уже відчутніше! — Десь я вже це бачив, – охнув Данило, ляснувши рукою по керму. – Чатує вона мене, чи що
З дому Данило виїжджає рівно о 07:15, а о 07:28 вже паркується біля фабрики. Живе він у передмісті, де машин небагато. Затори починаються ближче до центру і Данило
Незабаром захворіла, страшні сни перестали снитися, і я про них незабаром забула. А ось тепер згадалося, і знову жахнулася. Яка ж я дурна. Адже в народі не дарма кажуть, що якщо жінці сняться змії – то це серйозне попередження про погані наміри з боку заздрісників. З’явився ворог, найімовірніше – жінка
Коли мені було 22 роки, я серйозно захворіла, надовго. І, як через півтора року з’ясувалося, хвороба виявилася незвичайною застудою, а наслідком негативного магічного впливу. Понад рік у мене
Дівчина відкрила блокнот і побачила знайомий почерк, схоже, це був мамин щоденник. Яна відкрила останню сторінку і крізь сльози прочитала останній запис. Дівчина ахнула, коли усвідомила, що там написано: «Навіть зараз він з іншою. Міг би потерпіти. Мені й так недовго залишилося»
Яна була впевнена, що батько любив її маму і переживав про те, що трапилося. Сама вона досі не могла змиритися з тим, що матері більше немає. Минуло півроку,
— Слово надається матері нареченого! – скомандував ведучий і всі погляди звернулися на розчервонілу Анну Іванівну. Обмахуючись величезною листівкою, вона піднялася і завела святкову промову, суть якої зводилася до того, що Артем виріс чудовим сином, бо вона, його мати, не спала ночей, не перестаючи піклувалася про нього, виховувала, щоб він виріс «людиною»!  — І… Головне! Я хочу піднести молодятам розкішний подарунок! Ось: чотириста тисяч гривень
— Артеме, я не зрозуміла, вона що, пожартувала? — Ні. — Слухай, як так можна, а? — Ти не знаєш мою матір. Можна, та ще й не так! –
Дід натягнув окуляри і, повільно стукаючи вказівними пальцями по клавіатурі, набрав текст і натиснув «Відправити». — Тут можна зробити так, щоб мені могли писати тільки ті, хто в мене в друзях? — Звичайно. Потрібно ось сюди натиснути, на налаштування приватності. — Тисни, зараз у друзі буде додаватися. І точно, менше ніж за хвилину в кутку профілю горіла червоненька цифра «1»
Про те, що вони не пасують одне одному, Лев Валентинович зрозумів, коли прочитав у її анкеті: улюблена страва – окрошка на кефірі. — Це взагалі законно? – запитав він
Стосунки Олега Васильовича із сім’єю сина були натягнутими. Чоловік ставав неуважним: то онуку забуде із садка забрати, то потягне додому телефон невістки. А одного разу прийшов із лікарні в бахілах і з присосками від медичного апарату на грудях – так сильно поспішав подивитися футбольний матч на смарт-телевізорі сина
— Тату, нам сьогодні мають привезти нову пральну машину, а трохи пізніше – забрати стару на смітник. Ти зможеш почекати в нас удома вантажників і проконтролювати це все?
Олексій вже чекав біля самих дверей квартири. Я стала замикати їх на ключ і тут почула протяжне: — Таня-я-я, Танечка… Але не повернулася. Олексій вже викликав ліфт і притримував двері, щоб не закрилися, він квапив мене, ми спізнювалися. Я забігла в кабінку… А далі й сталося все те, що досі, навіть через стільки років, не дає мені спокою
Був у моєму житті епізод такий, що я досі мучуся муками совісті. І ніяк не можу себе пробачити, хоча стільки років минуло. Хтось скаже, не звинувачуй себе, хтось
— Хочу сказати, що аліментів, які платить твій батько, мені не вистачає. Тому, давай, мій дорогий, допомагай грошима. Бачу, у тебе є свій дохід, вкладай копійку в сімейний бюджет. — Але, мамо… — Слухай мене уважно! Якщо не станеш цього робити, вижену жити на вулицю. Будеш поневірятися як безхатько. Або відправлю жити до недолугого батька
— Сашко, досить просити в мене грошей! – кричала жінка на сина. – Скільки можна, мені самій не вистачає. А ще ти клянчиш! То тобі джинси, то кросівки

You cannot copy content of this page