— Як же я тільки хочу повернутися. Як я скучив за спокійним життям, за сирниками і кріслом-гойдалкою на дачі. Ця вертихвістка тільки й робить, що по подружках і по барах усю ніч бігає, а потім ввесь день спить . А я не можу так, у мене таких сил уже немає
— Як же я тільки хочу повернутися. Як я скучив за спокійним життям, за сирниками і кріслом-гойдалкою на дачі. А ця вертихвістка тільки й робить, що по подружках
– Посади якихось овочів, а то перед людьми соромно. Всім батьки з дачі їжу тягнуть мішками, а ти – пучок петрушки та букет айстр. – Овочі вирощувати дорого й нудно, простіше в магазині купити, – відмахнулася Ганна Михайлівна
– Та викинь ти свої квіти, посади замість них он хоча б овочі та ягоди, – заявив син. – Ми з дружиною чекаємо врожаю, інакше навіщо подарували тобі
У неї теж були діти – двоє хлопчиків, – але, на відміну від мене, вона була ідеальною і правильною. А правильність полягала в тому, що вона жодного разу не розійшлася з чоловіком. Секрет був простий: вона просто не виходила заміж. Чоловіки зваблювали її, робили їй дитину, а потім кидали і зникали з горизонту
Дідуся і бабусі, у моєї доньки – не буде! Я так вирішила! Після того, що викинули мої батьки, я їх до своєї доньки не підпущу. Не уявляю, щоб
Кричав, тупотів ногами, намагався довести, що походи чоловіка наліво — це інше, а від Наді він такої гидоти не очікував. — Ага, — усміхається жінка. — Він чистенький. Це я брудна. Ми перестали фізично бути чоловіком і дружиною за 8 місяців до тієї розмови. І він думав, що мені нічого не треба? Йому на стороні вистачало любові й ласки, а я лялька дерев’яна чи що?
— Ой, ну ми ще зі школи дружили, — розповідає Надія. — З сьомого класу, разом — майже 20 років, як то кажуть, водою не розлити. Виходить, дружба
— А що, ми дитину не плануємо? — Плануємо, відкладати не будемо, — відповів Степан. — Але в декрет краще все ж іти з допомогою від офіційного працевлаштування, а потім вже, отримуючи ті нещасні копійчані щомісячні виплати
— Так сталося, що моя майже колишня дружина з іншого міста, — розповідає Степан. — Познайомилися в інтернеті, листувалися, я часто їздив до неї, бо маю свою особисту
— Це за кілограм чи за пучок? — За пучок, звичайно, красуне, зі знижкою віддаю. Сам цими руками кріп виростив, зрізав і тобі привіз. Зінаїда Павлівна усміхнулася. Знала – брешуть і не червоніють ці продавці
Зінаїда Павлівна прискіпливо покрутила в руках пучок кропу і перепитала: — Це за кілограм чи за пучок? — За пучок, звичайно, красуне, зі знижкою віддаю. Сам цими руками
У нас тут офіційний захід! Знайомство сватів. Ми три дні готувалися! Клінінг замовили, тато лад навів і в хаті, і на подвір’ї! Хвіртку з воротами пофарбував! Дерева всі побілив! Не дім, а цукерка! – І що? – Я найкращу сукню вдягла, коштовності бабусині дістала, а тато твій навіть краватку вдягнув
– Мамо, якщо допомога потрібна, то сказати треба було. Добре, я знайду гроші, щоб дах перекрити, а з машиною батька пізніше питання вирішимо. Але весілля я скасовувати не
— Знову донька із зятем до свекрухи поїхали на вихідні! І внуків повезли, я їх уже місяць, мабуть, не бачив! Ну не хочуть до нас їздити, то й не треба, мені до того й діла немає! А ти все одно скажи їм, Валю, що недобре так, батька з матір’ю забувати. Перед людьми соромно, до всіх приїхали, а до нас ні
Валентина побачила, що Геннадій задрімав у кріслі біля телевізора. Хай дрімає, він сьогодні напрацювався в городі, втомився. Відпочине, може хоч бурчати перестане, а то бубонить цілій вечір: —
— Та мені без різниці, – кричав Геннадій Семенович, – куди твій трутень там поїхав! Щоб більше ніколи до мене з жодними проханнями не зверталися, не смій телефонувати ні мені, ні матері більше ніколи! Забудь мій номер телефону
— Я за весь час переказав тобі двадцять сім тисяч. Це борг, а тепер порахуємо відсотки, доню. — Які відсотки, тату? – здивувалася Карина. — Ну як які?
Але Дарині не був важливий подарунок її мами, вона все чекала, коли ж свекри повідомлять, що дарують молодятам квартиру, і вони зможуть вже туди переїжджати. Але коли мама й тато Ярослава виголошували тост, то жодної згадки про квартиру й не було. Більше того, вони навіть подарунка не подарували. Мама Дарини хоча б тостер! А ці що?
Дарина тішилася, що знайшла собі чоловіка з житлом. Нині купити квартиру – справа не з легких. Влізти в боргову яму Дарині не кортіло. Це що ж, років двадцять

You cannot copy content of this page