Головна

Selena

Знаєте, я хочу розповісти вам одну історію про 84 квартиру. Близько року тому там жила молода пара, і в них був чудовий малюк років п’яти. Вони не дуже ладнали між собою. Стіни в нас тонкі, їхні скандали чули всі сусіди. Якось раз вони сварилися, двері були не замкнені, і малюк вийшов на сходовий майданчик. Він побіг по сходах, і зачепився за перила. Стрімголов прокотившись два прольоти, дитина сильно вдарилася головою об сходинки
Життєві історії 0
Страждаючи від безсоння вкотре, Наталка знову чула несамовитий дитячий плач з сусідської квартири. “Та що зрештою з цією дитиною!? Невже батьки нічого не можуть із цим зробити!?” Вона
Чоловічок у кепочці обійшов, за традицією, всі ряди і купив помідори все-таки в якогось дідуся, трохи глухуватого. Але це не все. Людмила, вибравшись на ринок вперше за сезон, швидко перейняла “метод” чоловіка в кепочці. Підходить до неї покупець, а вона, не чекаючи запитання, відразу рапортує:  — Помідори червоні, огірки зелені, баклажани – баклажанисті
Життєві історії 0
— Помітний хлопчина, винахідливий. — Може й помітний, але вже давно не хлопчина, йому років сорок, а може більше. — Ну, для нас із тобою, для нашого віку
Наступного дня я ніжно попрощалася з ним, і щойно за ним зачинилися двері, я відчула, як мене наповнює жага помсти. Я знала, що Максим збирав гроші на новий автомобіль, він відкладав їх на окрему карту. Сума була вже пристойною. Я знала, де лежить карта. Код від картки був мені теж відомий. Я пішла в банк і зняла всі гроші з цього рахунку. Потім я прийшла додому, упакувала все, що мало для мене цінність, поклала в машину
Життєві історії 0
Раз на місяць ми з трьома найкращими подружками влаштовуємо жіночий вечір. Знаєте – базікаємо, пліткуємо, скаржимося на своїх чоловіків, дітей і свекруху. Це допомагає пережити наступні тридцять днів.
А потім я запах горілого відчула, метнулася з дитиною на руках на кухню. Виявилося, не я одна відчула, трохи раніше за мене на кухню з ванної прийшов чоловік, він і застав картину, як свекруха стояла над пательнею, зробивши газ сильнішим, і з посмішкою спостерігала, як горить м’ясо і разом із ним нова пательня. Мені залишалося тільки розвернутися і чоловікові сказати, що я збираю наші речі і ми з’їжджаємо
Життєві історії 0
— Життя прожити, не поле перейти, а я прожила своє життя достойно. Це не мої слова, це слова моєї свекрухи, сказані в день нашого з нею знайомства 2
А за рік, у них ще зʼявилася донька, – роздратовано сказала Марія Борисівна, – тепер у столичній квартирі один живе, коли зйомки або вистави в столиці проходять. А мою дурепу все влаштовує: вона йому довіряє. А я спеціально на Фейсбуці його сторінку дивлюся – взагалі жодного натяку на сім’ю: свої фото, зі зйомок з акторками різними. Дивлюся сторінки колег: фото з дружинами, з дітьми. Оди хвалебні дружинам співають, що вони без них не стали б тим, ким стали
Життєві історії 0
Якось на роботі зайшла розмова про новий серіал. Марія Борисівна скривилася як від зубного болю: — Терпіти не можу всіх цих сучасних акторів – ні таланту, ні харизми!
Милий, – пробувала я говорити з чоловіком, – ну ми ж з тобою ще молоді, руки і ноги є, заробимо самі. Батьки не зобов’язані нам усе надавати. Але чоловік вважав інакше. Раз є, повинні поділитися. І крапка. Те, що мої батьки колись починали з орендованої кімнати, цвяха в стіні і матраца на підлозі – не аргумент
Життєві історії 0
Мій чоловік на мене образився, точніше ображався він на моїх батьків, але висловлював своє невдоволення саме мені. — У твоїх батьків є можливість нам допомогти, – надував щоки
Увечері, пізно вже було, Микола до вашого магазину підігнав машину, вони з Наталкою щось розвантажували. Стала я стежити, та коробки помітила. Тут і з’ясувалося, що Наталя торгує товаром зі своїх коробок. Батько на базу з’їздить, привезе точно такий самий товар, мої коробки стоять, а те, що люди платять, йде в кишеню його донечки
Життєві історії 0
Захотілось і мені поділитися своєю історією. Живемо ми з чоловіком у сільській місцевості. Я працювала довгий час фельдшером, але нас наздогнала оптимізація охорони здоров’я, тож нашу амбулаторію просто
Ну що це таке, – скаржився Ірині брат, – не таким тоном їй відповіли, не так до столу покликали, не так глянули, проходячи повз. Нам усім важко після втрати тата, але життя триває. Я через мамину образливість на порожньому місці не хочу дружину втратити. — Я, грішним ділом, подумала, що це звичайна історія: невістка проти свекрухи, – каже Ірина, – а потім пригадую: так, мамі щось скажеш, а за кілька днів вона згадає зі сльозами й образою все, що ти їй сказала. І вкладе в нешкідливу фразу зовсім інший сенс, мовляв, хотіли її образити. Не любимо, не цінуємо
Життєві історії 0
Не можу більше, – каже Ірина, – просто сил ніяких немає. Я після спілкування з нею, як вичавлений лимон. І знаю, що вона дуже мене любить, я її
І не потрібні мені ці горезвісні картопля з цибулею, не варті вони нервів. Чоловік вічно приїжджає злий, нервує, я теж. Навіть в лікарню я поїхала в суботу одна, на швидкій. — Як вже буде дитина, то подзвони, – говорила мені мама по телефону, – а чого зять у місто попреться, щоб тебе у вікно побачити, приїде потім, у неділю
Життєві історії 0
Ми з чоловіком і маленькою донькою живемо у квартирі бабусі, маминої мами. Її вже давно немає, спочатку цю двокімнатну квартиру мама здавала, а потім, коли я надумала заміж
Аліна Сергіївна часто приходила в цю квартиру, поки Влади і Саші не було вдома. Сашко – син Аліни Сергіївни теж не знав про ці візити. Він дав ключі матері ще минулого року, коли вони їхали у відпустку, і благополучно забув про це. А жінка користувалася їхніми речами, іноді брала щось із продуктів або милася в них удома. Вона виправдовувала себе тим, що пенсія в неї маленька, а Сашко непогано заробляє. Та й узагалі, повинен же він допомагати матері
Життєві історії 0
Аліна Сергіївна тихо піднялася сходами і відчинила двері квартири. Це був не її будинок, а її сина, але в жінки були ключі. Її невістка Влада навіть не здогадувалася

You cannot copy content of this page