— Зате пироги в тебе виходять ну дуже смачні, – сказала подруга із сусіднього під’їзду, з якою Саша частенько гуляла разом із дітьми, – ось і печи. — Я заїкнулася було про те, щоб відкрити свою справу, маленьку пекарню, – згадує Саша, – печу сама, сама собі бухгалтер, можна домовитися зі збутом. — Не сміши, – висміяла мама, – бізнесменка. А хто замість тебе дітей твоїх буде виховувати? Я чи що
Олександрі 38 років. І зараз вона цілком успішна жінка. А був час, коли здавалося, що її стеля в житті – роль домогосподарки і життя інтересами своєї родини. Коли
— Точно, Ігнатіївно, чого хизуєшся, якщо сама в школі вчилася з трійки на двійки! – підтримала подругу інша, – Скажи спасибі, що батько твій поквапився, та заміж тебе вдало прилаштував! Ось тому й син у тебе розумний, у батька. Був би в тебе, мабуть, не хвалилася б. — Чого базікаєте даремно! Це я з ним уроки вчила і книжки купувала, ось і став таким розумним! – Ігнатіївна була жінка вибухова, мало що – починала голосити. А могла й важкою рукою прикласти
— Давай, збирай свій виводок і йди, звідки прийшла! – Ігнатіївна грубо штовхнула невістку в бік, від чого та ледь не полетіла з ґанку, рахуючи сходинки спиною. —
— У принципі, – каже Таня, – у ті наїзди свекрухи, коли в нас ще не було дітей, ми з нею знаходили спільну мову. Ладнали. Але буквально через кілька місяців після її приїзду до нас, почалися складнощі. Спочатку мама Сашка влаштувала істерику з приводу того, що її онук 8-ми місяців від роду одягнений у памперси. — Це ж страшенно шкідливо, – кричала вона, – і для майбутнього чоловіка, і для його привчання до горщика
Тетяна давно була самостійною жінкою. Перший раз вийшла заміж і розлучилася в далекій юності, встигнувши тільки нажити сина і стійке небажання виходити заміж у принципі. І цілих 16
— Мені набридло, якщо чесно спати в прохідній кімнаті, – каже Марія Миколаївна подрузі. – Це такі незручності, ти не уявляєш. Вранці то син на роботу йде, гримить на кухні посудом, то онук біжить. Невістку не розбудиш, спить до обіду, а він встане і до мене: «Бабо, а що ми будемо їсти». Та й узагалі, хочеться спокою, нарешті
Марія Миколаївна рахувала дні до того моменту, коли її син із невісткою та онуком зможуть з’їхати у власне житло. Але будинок уже півроку тому здали в експлуатацію, а
Вийшов Андрій у двір, потягнувся на повний зріст. — Алінко, дивись, яблука дозріли, чуєш запах, мммм… Аліна зморщивши носик вдихнула в себе повітря і смішно чхнула, як кішка. Якийсь вихор пронісся по огорожі, повисла на шиї в Андрія дівка, здорова, міцна, гладка. — Приїхав, дочекалася, рідненький, рідненький мій
Ворота у Сердюків не зачинялися, двері теж. Усі так і йшли. Спочатку близькі родичі, потім далекі, потім, як казала баба Нюра, десята вода на киселі, потім близькі сусіди,
– Просто імунітет уже не той. Застуджується часто. І суглоби замучили. Загалом, вік… Лікарі прописали всього і багато. А ти ж знаєш, скільки воно коштує?! Одні вітаміни скільки потягнули… А зараз у мене з роботою не дуже… Довелося мікропозику брати. — Там же відсотки які! – охнула Наталя. – І колектори лютують! Чому в нас не попросила
Наталка насупилася. Вона давно не бачила брата таким схвильованим. — Все, коротше! До Ірки колектори табуном пішли! Уявляєш? Про борги питають… А в мене одразу серце похолоділо… Шкода
— Ревеш?! Ну й дурна! Тобі навіть чаю в дощ не налили! А ти на машину кому гроші збираєш? А ти все життя будеш їм на щось збирати? Для них жити! Поглянь на себе! Ти ж розумниця і красуня! У тебе гроші є! Ну і що, що на машину дітям! Вони цього не цінують. Вирушай куди-небудь на море. Поживи хоч трохи для себе
Антоніна Петрівна йшла під дощем і гірко плакала. Сльози повзли по її обличчю, змішуючись із краплями. “Одна радість – дощ іде! Ніхто не бачить сліз” – думала жінка.
Будинок зустрів його пилом і павутиною. Усе смерділо запахом вогкості, затхлості, і хоч на вулиці було тепло, Сашко затопив грубку. Озирнувся, і взявся наводити чистоту. Годину вже колупався, начебто один кут розгріб, але до чистоти і порядку йому тут не один день. У двері постукали. — Так. Мабуть сільські дим із труби побачили, от і прийшли дізнатися – чи все гаразд? У селі так, усі один за одним наглядають. — Сашко, це ти
Олександр махнув услід машині рукою. Він підкинув вище рюкзак, підхопив велику валізу і покрокував у бік села. Скільки років він тут не був? Якщо розібратися, то всі 25,
Юра набирав номер матері знову і знову, але йому відповідали холодно, незмінно: «Номер більше не обслуговується.» Він не дзвонив їй два роки. Дружина поставила перед вибором – вона чи мама. І він вибрав дружину
Юра набирав номер матері знову і знову, але йому відповідали холодно, незмінно: «Номер більше не обслуговується.» Він не дзвонив їй два роки. Дружина поставила перед вибором – вона
— Та що тут встигати? Закинула продукти в мультиварку – і готово, – здивувався Арсеній. — А як же підготувати продукти, потім помити мультиварку і посуд, – почала перераховувати Ірина. Арсеній перебив її: — На все це потрібна пара хвилин, ти просто ледащо
— У мами шкарпетки до підлоги прилипли, ти нікудишня господиня, – накинувся з претензіями чоловік. — Молодший сік пролив, я не встигла прибрати. І взагалі, я вже втомилася.

You cannot copy content of this page