Selena

Першою не витримала мама. Спочатку вона сиділа тихо, мовчки, наче мишка, дивилася на те, як донька, розпалюючи сама себе, знову впадає в істерику й чіпляється до чоловіка, а

— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри

— Чому ти так мало приготувала? – обурювалася свекруха, – хіба так гостей зустрічають. — Сергію, мама твоя сьогодні приїде? Іди, допоможи мені! – я намагалася вкотре розпалити

— Тітко Катя, а Вітька вийде, – чую я голос свого друга, Володьки. Він від нетерпіння підстрибує на місці, я тихесенько визираю із-за штори, у руках у Володі

Сталася ця подія років десять тому, але запам’ятала я її на все життя. Ми з чоловіком і молодшим сином живемо у великому селі. Старший син давно в місті,

Рита повернулася після інституту з обласного центру до свого рідного містечка. Вона і сумувала, що залишила гарне місто, роз’їхалися її подруги та приятелі в різні міста, і раділа,

— Розуму не прикладу, – зітхає Лідія Семенівна, – як можна так жити! 5 років, як Даша заміж вийшла, а живуть, як на вокзалі: речі в коробках, сплять

— Свекруха з цього приводу взагалі не хвилювалася, та й чого їй? У неї від старшої дочки двоє онуків є. Мама моя переживала, ну і я, само собою,

Познайомилася я з нею зовсім випадково, у косметичному салоні. Струнка, модна, дуже доглянута жінка. Стихійно виникла розмова, в якій брала участь і я, і Женя, так звуть жінку.

— Ох, мені так незручно перед чоловіком, перед усіма, адже ми вголос ще до весілля загадували, обговорювали, планували. І мама при цьому була присутня, щоправда, відмовчувалася, ні слова