Нам із дружиною по 39 років. Є два сини – 16 та 17 років. До цього моменту я вважав свій шлюб щасливим, хоча не все було так гарно, як хотілося б.
Ми з дружиною добре заробляємо, купили квартиру, зараз будуємо великий будинок, щоб і діти змогли жити з нами зі своїми сім’ями. Але всі плани рухнули, коли я дізнався, що дружина мені зраджує.
Таке траплялося й раніше, просто заради дітей я пробачав. Спочатку ревнував, потім дружина присягалася, що це випадкове захоплення, а любить вона лише мене.
І ми далі будували будинок, вирощували дітей, і я був щасливий. Але ось два місяці тому дружина познайомилася у подруги з хлопцем, молодшим за неї на 10 років.
Спочатку вона приховувала, бігала на побачення таємно, вигадувала різні приводи, щоби піти з дому. Потім змушена була зізнатися, що любить його та не збирається від нього відмовлятися.
Мені б, як радили батьки, подати на розлучення, але я почав вимагати, щоб вона порвала з ним, і не руйнувала сім’ю хоча б заради дітей.
Але вона зібрала речі і пішла до коханця на орендовану квартиру. Я спочатку був у шоці. Було соромно перед синами, які мене намагалися підтримати тим, що не відповідали на її дзвінки.
Живемо з дітьми без дружини та матері. Її мабуть не дуже непокоїть ставлення до неї синів.
За цей час жодного разу не прийшла, не подивилася, як ми живемо, а дітям потрібна мати, я не справляюся один. Молодший син став замкнутим, запальним.
Що робити не знаю. Я в глухому куті, нічого не цікавить, ні робота, ні недобудований будинок. Якщо раніше прощав, то тепер уже не зможу, якщо вона повернеться.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…