Тепер уже колишній чоловік і справді часто відвідував доньку, купував усе, що вона просила, мені ж допомагав грошима, від цього мені не ставало менш прикро і боляче, але я все ще люблю його і не хочу йому заважати, розумію, що назад він не повернеться

Із чоловіком розлучилися три роки тому, дочці Олені на той момент було 10 років. Він із самого початку нашого спільного життя хотів доньку і жартома казав, що якщо з’явиться син, то він його любити не буде.

Дочку він і справді дуже любив, постійно порався з нею маленькою, з роботи поспішав додому, щоб я без нього її не купала і не поклала спати. Я була щасливою і думала, що так буде завжди.

Розлучення було для мене несподіваним, дуже болючим, хоча, як не дивно в такій ситуації про це говорити, цілком цивілізованим. Чоловік не ховався, не обманював, а просто сказав: «вибач, я зустрів іншу жінку і йду».

Для доньки це був такий удар, що вона навіть захворіла, але я її переконала, що в цьому немає нічого страшного, що іноді так трапляється, що люди не хочуть більше жити разом і що тато її також любить, і приходитиме і піклуватиметься про неї.

Тепер уже колишній чоловік і справді часто відвідував доньку, купував усе, що вона просила, мені ж допомагав грошима. Від цього мені не ставало менш прикро і боляче, але я все ще люблю його і не хочу йому заважати, розумію, що назад він не повернеться.

Моя мама спочатку обурювалася, що після всього цього, я з ним нормально спілкуюся, але він батько моєї дитини і не могла ж я її вигнати. Та й щоб змінилося, тільки гірше доньці.

Нещодавно у нього в новій родині з’явився син і про це він сказав Олені, думав, що вона зрадіє, що тепер має брата. Після цього, дочка мені сказала, що вона хоче змінити прізвище батька, і вирішила поміняти на моє (я після розлучення знову повернула своє дівоче прізвище).

Скільки я її не вмовляла, що не треба цього робити, що мине ще кілька років, і вона і так поміняє це прізвище, вийшовши заміж, а так тільки батькові боляче зробить, вона вперлася і стоїть на своєму. Тепер я маю розмову з колишнім чоловіком, і чим це все закінчиться, не знаю.