Як можна правильно виховати дитину, якщо всі родичі на це мають свою думку. Живемо разом із батьками дружини, стосунки були прекрасними, доки не з’явилася донька.
З самого першого дня почалися суперечки, брати на руки дитину, коли вона плаче чи ні. Коли дружина наполягала, що не треба потурати дочці, начебто всі погоджувалися, але тільки вона заплакала, як теща одразу бігла і брала її на руки.
Коли дружина залишалася з нею вдома сама, то іноді й поїсти не встигала, та їй закочувала істерики, звикнувши, що всі крутяться біля неї. Звісно починалися скандали та звинувачення нас у байдужості, бабусю з дідусем в егоїзмі.
Але ось Маша вже почала ходити і, гуляючи з нею на вулиці, я іноді дозволяв їй і по калюжах побігати, і в снігу повалятися, повинна дитина якось розвиватися. Тут дружина почала мені говорити, що якби я цінував її працю, то краще дивився б за дочкою і не привів би її додому в брудному одязі.
Коли дружина одягає Машу надвір, та відразу сідає і намагається сама взутися, але дружина забирає взуття, швидко одягає і вручає її мені. Я намагався пояснити, що доньці скоро в садок і треба навчити її самій одягатися та збирати іграшки.
Бабуся відразу ж встає на бік моєї дружини і в неї, як вона думає, на все є правильна і вірна відповідь: «у неї ще все попереду, навчиться і нічого змушувати її зараз». Заперечувати марно, лише сваритися починаємо.
Нещодавно поїхали в гості до моїх батьків, і коли пристрасті трохи вщухли від зустрічі з онукою, сказали ввечері: «що ви так дитину розбалували?». А всього навсього Маша від нових вражень не хотіла лягати спати.
Може, комусь дідусі з бабусями допомагають вирощувати дітей, але я вважав би за краще жити окремо і виховувати свою дитину без них. Мені дуже тяжко з ними жити.
Оленка навшпиньках зайшла на кухню і завмерла перед холодильником. Вона ледве дихала від передчуття. Вчора…
У нашій родині роками тримався непорушний закон: я на кухні спину гну, а свекруха —…
Оксана мала одну звичку, з якої її чоловік Андрій завжди добродушно підсміювався. Вона вела зошит…
— Іро, та ти в нас тепер як пані живеш! — Лариса прискіпливо провела пальцем…
Мені 59 років. Торік я завела «блокнот радості». Пишу це, і самій трохи смішно. Звучить…
— Ти ж не забула, що я сьогодні ввечері їду до Сергія на день народження?…