— Диплом отримала? Коли приїдеш, батько тебе вже чекає не дочекається. Місце для тебе тримає, та й ще дехто на тебе чекає, здогадуєшся? – навіть по голосу було чутно, що мама посміхається.
Таня знала, про кого вона говорить, і спалахнула.
Тато хоче все її життя контролювати. І роботу поруч із собою для неї пригледів, і нареченого знайшов!
— Ні, мамо, я не зможу приїхати, я… у мене…
Таня не знайшлася відразу, що й сказати.
Вона й справді татові обіцяла повернутися на завод і з ним працювати. Тато їй від заводу вибив місце і вона зобов’язана повернутися.
А ще татів друг дядько Коля просто мріє, щоб Таня вийшла заміж за його сина Антона. І тато теж за, та й Антону вона, схоже, подобається, і якщо Таня повернеться, вони до неї знову прив’яжуться з цим заміжжям, а вона поки заміж не збирається!
— То в чому справа, Таню? Я зараз батька покличу, нехай він сам з тобою розмовляє, – мамин голос став суворішим, вона звикла, що донька слухається, а тут раптом Таня таке каже.
— Не треба тата, мамо, просто так вийшло… Мамо, ти тільки не дивуйся, я заміж вийшла і ще я чекаю дитину, тому я не приїду, так татові й скажи.
— Як заміж? Як це дитину чекаєш, та ти що, донечко? – ахнула Ніна Михайлівна, – Ось так, нічого не сказавши нікому, заміж вийшла?
— Так вийшло, мамо, я боялася сказати, ой, мамо, мене нудить, не можу говорити, токсикоз у мене, – і Таня скоріше відключила телефон, поки мама батька їй не дала.
Звичайно мама з татом від неї тепер не відстануть.
Але по-перше, вони далеко живуть, а по-друге, потім можна буде сказати, що вони помилилися, не зійшлися характерами, і розлучилися. А дитина… дитину вона, наприклад, втратила, адже так буває.
Не хоче Таня повертатися додому, вона тут собі роботу знайшла і сама своє життя будуватиме, не за татовою вказівкою.
Звичайно, мамі вона наговорила, але вона своїх батьків добре знає, з ними тільки так і можна. Інакше вони все життя їй зіпсують, а скажуть, що добра їй бажали!
До вечора було тихо, і Таня вже подумала, що вона на якийсь час відкрутилася від батьків.
Але як виявилося, ні!
Уже наступного дня Тані зателефонував тато, і без жодних передмов почав кричати на неї,
— Тетяно, ти що влаштувала? Яке ще заміжжя? І потім, що я своїм кадровикам скажу? Тебе на роботі вже скоро чекають. А ну швидко приїжджай додому, треба поговорити! І взагалі, Антон про тебе питав, він чудовий хлопець, потім шкодувати будеш.
— Тату, вибач, я ж твоя дочка, я як ти сама все вирішила, так вийшло, тату! Ми пізніше з моїм чоловіком приїдемо, зараз не можу, мене в транспорті нудить, мама ж тобі сказала? Загалом, тату, я передзвоню, щось зі зв’язком! – спробувала згорнути розмову Таня і перервала дзвінок.
Але вона все ж почула татову грізну останню фразу,
— Не можеш? Тоді ми приїдемо, і взагалі, як його звуть цього твого так званого чоловіка? Я приїду з ним розберуся!
«Ну чому у всіх нормальні батьки, а в мене такі? І що мені тепер робити? Навіщо я тільки придумала все це, думала вони хоч на час відстануть, а вийшло навпаки! Тепер доведеться якось викручуватися» – з роздратуванням думала Таня.
Ідея, що робити, прийшла відразу, друзів у Тані багато. Але потім вона зрозуміла, що навряд чи хтось із них погодиться.
Хоча є один варіант.
У її групі навчався хлопець, який постійно за Танею тягався. Усі знали, що Вітька в неї закоханий, але шансів у нього, звісно, не було.
Він не подобався Тані ні за якими параметрами!
Зовні він був не дуже вже, мамин син якийсь. Смішна неголеність – рідкісні волоски стирчали на обличчі. Ну якщо не росте борода, як у брутальних чоловіків, то краще поголися, а Вітя ось так і ходив. І завжди посміхався, коли зустрічав Таню, як дурненький.
А ще він погано вчився, лекції прогулював, як він взагалі диплом захистив незрозуміло.
Але Вітька був підходящий варіант, він точно погодиться.
І Таня зателефонувала Віктору…
Батьки приїхали через три дні.
Двері їм відчинила дочка і щуплий хлопець у підштаниках.
— Мамо, тату, проходьте і знайомтеся, це Вітя. Вітя познайомся, це моя мама Ніна Михайлівна і тато Борис Іванович, – мило посміхаючись, представила їх Таня, – Давайте обідати, ми з Вітькою всього наготували.
— Разом? Ти начебто готувати не вмієш? – примружився тато.
— Та мій Вітя так смачно готує, що мені не обов’язково це вміти, – радісно повідомила Таня.
— А ще що твій Вітя вміє? – уїдливо запитала мама.
— А він усе вміє, мамо, тому я за нього й вийшла заміж, – усміхнулася Таня.
— Ми вже зрозуміли, що він усе вміє, раз ви вже дитину чекаєте, – постукуючи пальцями по столу осудливо похитав головою тато, – А на що ж ви жити збираєтеся?
— Борисе Івановичу, а я на місцевому автозаводі працюю за профілем і добре заробляю. Тож дружину і дитину зможу утримувати, – перехопив ініціативу Вітя.
У тата в очах з’явився інтерес, адже він і сам працював на автозаводі. І Борис Іванович почав Віктора розпитувати.
Їхня бесіда спочатку перейшла на виробничі процеси. Потім Віктор розповів про свою сім’ю.
Про сестру, у якої вже є маленька дитина. І про те, що мама його бухгалтер на заводі, а батько – начальник цеху. І про те, що в них ціла династія, тому Віктор і вчитися пішов на таку спеціальність – автомобільний транспорт.
Таня слухала і вухам не вірила, виявляється Вітька не просто прогулював, а працював.
І він із таким запалом про себе розповідав, що Таня навіть ним замилувалася.
— Тетянко, я тепер тебе розумію, хороший який хлопець! – шепнула їй тихо мама.
А батько з Вітею так захопилися бесідою, що ніяк зупинитися не могли.
Йдучи, батько потиснув Віті руку,
— Ось що, синку, бережи Таню! Хоч ви й нишком одружилися, але тепер я за доньку спокійний.
Приїжджайте до нас відпочити, будемо чекати з радістю.
А мама прошепотіла Тані, – Тобі так пасує цікавий стан, ти просто розквітла і покращала. Даремно ти боялася нам сказати, батькові твій Віктор дуже сподобався, ти подивися, вони руки один одному тиснуть і ніяк не розпрощаються!
Коли батьки пішли, Таня відчула спустошення.
І що їй тепер робити?
Адже Вітя так її батькам сподобався, та ще й брехня про дитину.
Яка ж вона дурна, треба було просто з батьком нормально поговорити. Тим паче, що він навіть сказав, що з цільовим усе вирішить, адже Вітя наплів, що Таня теж на їхній завод піде працювати!
Віктор же стояв і посміхався, дивлячись на Таню, – Слухай, у тебе просто класні батьки. До речі тут недалеко сьогодні ввечері буде цікавий концерт, ти музику любиш? Може сходимо?
Таня сама на себе дивувалася, але сьогодні їй подобалося все, що говорив Вітя. Та й він сам їй сьогодні подобався всупереч усьому, ніби це була зовсім інша людина.
На концерт вони пішли і потім довго гуляли.
Спочатку про музику говорили, потім про батьків.
— Мої теж суворі, батько був незадоволений, що в мене оцінки майже самі трояки. Я сестрі своїй допомагав, у її хлопця були проблеми. І наші батьки були проти їхнього шлюбу. Часто працював у нічну зміну, і в денну, ось вчасно і не встигав підготуватися. Та й я на практиці все це вже знаю, ну так вийшло…
Через місяць Віктор зробив Тані пропозицію.
Якби їй півроку тому сказали, що вона вийде заміж за Вітьку Давиденко, вона б нізащо не повірила.
А тепер Таня була просто щаслива.
Правильно її якось бабуся попереджала, адже Таня була відома фантазерка. І могла напридумувати такого, ну просто неймовірне!
І бабуся сміялася, – Ну ти й придумала, ну базіка, ти Тетянко бреши, та сильно не забрехуйся, а то все це збудеться!
Ось і збулося, Вітя і Таня розписалися, а трохи пізніше зібрали батьків і друзів на весілля.
Мама Тані щоправда дуже переживала, що її донька дитинку переношує за всіма підрахунками.
Але Таня її заспокоїла, так само буває іноді.
Все пройшло добре, і Марійка зʼявилася на світ велика, пухкенька, гарненька й абсолютно здорова.
Ось так Таня несподівано сама собі придумала своє щастя.
Батьки її просто обожнюють зятя й онуку, а як інакше, адже батьки завжди хочуть добра своїм дітям!
