Близько двох років тому, я поїхала до США за виграшем Грін карти, просто хотілося спробувати жити по-іншому, на батьківщині завжди тиснуло на якесь почуття безвиході і сподівалася, що з переїздом щось зміниться.
Тут у США вже давно живе моя мама, і я була дуже рада, нарешті бути з нею через багато років розлуки. На батьківщині я вже мала певне коло друзів, згодом із переїздом взагалі мало з ким тримаю зв’язок.
Спочатку, правда, було все добре все нове. Але як кажуть, куди б ти не поїхав, ти завжди береш із собою себе.
Перші ж труднощі мене дуже сильно підкосили, але начебто мінус перекривався плюсом, я завжди намагаюся дивитися на проблеми з іншого боку. Знайшла чоловіка, теж українця, все теж спочатку було добре.
Ми стали зловживати розважальними засобами, тому що якось піти особливо нікуди було, всі знайомі не дуже палко бажають побачитися. Далі у нього закінчився контракт по роботі, і він ніби не бажає взагалі кудись влаштовуватись.
Я подумала, добре нехай чекає кращого варіанта, поки у нього є можливість. Потім нашу квартиру затоплює і нам потрібно шукати інше місце, де жити, він не запропонував знімати щось інше, і я просто поїхала до мами.
Будь-яка моя ідея просто розбивається об його критику навіть неконструктивну. Поки я була з ним мені, більше нікого і не треба було, зараз, як результат я просто в повному безсиллі і мені крім мами навіть нема з ким просто поговорити, у мене немає друзів, є хороші знайомі.
Мама — це добре, але вона також досить депресивна, і в неї якась перебільшена віра в мене, що в мене все буде добре. У мене дві низькооплачувані роботи, я повністю загубилася в цьому житті, мене вже нічого не дивує і щиро не радує.
Я займалася музикою, після переїзду перестала займатися зовсім, спершу були інші проблеми, а тепер мені просто стало нецікаво. Більше нічого не надихає.
Я не можу знайти мети, не можу знайти те, заради чого жити. Я не знаю, правда, як нормально і як має бути, я вірю в те, що є щасливі люди, які знайшли себе, як мені стати такою?
Зараз все, що я можу, це лежати в ліжку і плакати у вільний від роботи час. Загалр досить тяжко.
Варіант повернутися в Україну поки не розглядаю, бо не знаю, як всі ці страшні обставини вплинуть на мене. До того же зараз в США є досить непогані умови з допомоги українцям, стало трохи легше.
Також тут тепер багато українців, їх і раніше було достатньо, але зараз звісно, зовсім інша річ. Постійно думаю про те, як знайти себе.
