— Може бути ти дарма так поспішаєш? Адже ти не збираєшся відразу заводити з ним дітей, може, спробувати, подивитися, як буде? І чого ти чекала, що вона заллє тобі груди сльозами щастя?
Такі питання ставить Вірі близька подруга у відповідь на її слова про те, що вона має намір поступово згорнути стосунки з нинішнім чоловіком. Адже зустрічалися 8 місяців, все було чудово, розуміли один одного, чоловік в принципі непоганий, одружений не був, аліментних зобов’язань не має, зовнішність, почуття гумору, робота і все інше – на висоті.
— Я думаю, що без варіантів, – відповідає Віра сумно. – Так, шикарні стосунки були. Але якось недаремно він мене від своєї мами ховав напевно. Тепер познайомилися і я думаю, а чи це мені треба? Ні, звичайно, хліба-солі я від неї не чекала і щастя в очах від знайомства зі мною побачити не сподівалася. Але щоб ось так? А воно мені потрібне? Так, можливо, я була б теж незадоволена таким вибором сина, але втручатися точно не стала б. Тим більше, не пообіцяла б кістками лягати, щоб розвести його з обраницею. Іван дорослий чоловік, йому 34 роки, має право на усвідомлений вибір.
— Ну він же і вибрав …
-— Обрав, але чогось конкретного я від нього за фактом цієї ситуації не почула. Загальні фрази: “Вона звикне, все буде добре, не переживай”. Мені цього мало, – зізнається Віра. – І це було сказано мені, а мамі він у вічі мило посміхається.
Вірі 29 років скоро буде 30. Вона вже була одного разу заміжня, шлюб розпався і від колишнього чоловіка жінка виховує 6-річного сина. Від колишнього приходять невеликі аліменти, розлучення відбулося через стійке небажання чоловіка працювати та утримувати родину. Працював чоловік 2 через 2 місяці.
Коли синові було 2 роки Вірі набридло позичати гроші на життя у своєї мами і вона наважилася: поєдналася з ще однією молодою мамою в декреті і вони обидві вийшли на роботу в магазин. По черзі працювали, по черзі сиділи з обома дітьми. Працювали неофіційно, але до садочку та до закінчення декрету дотягнули.
Чоловіка Віра виставила із квартири одразу ж, коли з подругою досягла домовленості. Незабаром розлучилися офіційно. Житло у Віри своє, від бабусі. Коли син пішов до садка, на пенсію пішов батько, тепер він страхує дочку з онуком, а Віра працює.
Вона має непогану зарплату, плюс жінка підробляє віддалено, складаючи бухгалтерські звіти і заповнюючи декларації, вона бухгалтер. Себе вона вважає самостійною у фінансовому плані, навіть деякі накопичення зробила після розлучення з ледарем чоловіком. Не зарікалася молода жінка від нового заміжжя.
Спершу, правда, було все не те, а трохи менше року тому вона познайомилася з Іваном. Робила для нього декларацію, він закривав свою фірму, почали спілкуватися. Чоловік неодружений, у шлюбі не був, живе у невеликій студії, купленій самостійно.
Із сином Віри чоловік порозумівся, каже, що не бачить взагалі проблеми в тому, що у його жінки є дитина від першого шлюбу, що дітей він любить. Віра і сама бачить: це не гра, він справді з хлопчиком знаходить спільну мову. Місяця три тому Іван почав заговорювати про те, що їм із Вірою треба спробувати жити разом, розписатися, через пару-трійку років і завести спільну дитину, здати всю наявну нерухомість та купити спільну квартиру у шлюбі.
— Нормальні думки, тямущі, – каже Віра. – Із моїми батьками він познайомився, так вийшло, у мене іменини були, мама з батьком приїхали у той час, коли Ваня зайшов мене привітати. А зі своєю мамою він мене познайомив два тижні тому, коли вже обручку мені подарував.
Віра перед знайомством хвилювалась. Все ж таки у неї дитина, але, побачивши спокійну і доброзичливо усміхнену маму Івана, трохи заспокоїлася. Ритуальне чаювання пройшло чудово, мама Вані жартувала, ставила питання про сина Віри, її роботу, розповідала про дитинство Івана. Словом, Віра була впевнена, що все пройшло добре, на прощання потенційна свекруха навіть сказала, щоб Вірочка частіше приходила до неї, що їй завжди раді навіть із сином.
— А наступного дня вона вже чекала мене після роботи, – посміхається Віра. – І усмішок уже ніяких не було. Вже одне це мене насторожило. Ти б почала чекати наречену сина? І я не стала б, тим більше, що напередодні посміхалася при Вані.
— Ну ти ж розумієш, – досить єхидно усміхнулася жінка потенційній родичі. – Ти не невістка мрії. Я нічого не маю проти тебе чи твого сина, я просто не хочу, щоб мій Іван з вами зв’язувався. Я – мати, будь-яка мати своїй дитині не забажає такої долі. Твій син – це назавжди, навіть якщо у вас з Іваном спільні діти будуть. Ось воно нам треба миритися з тим, що твій син існує взагалі?
Потенційна свекруха багато говорила. Що Віра повинна все сама розуміти і не псувати Івану життя, що її доля – шукати собі таких же розлучених чоловіків, або простіше чоловіків, а син для неї занадто хороший.
Віра ледве відбулася від цієї жінки, причому мила усмішка на обличчі Іванової матері більше навіть не миготіла, про неї взагалі нічого не нагадувало: хижий оскал і злість, ось що виражало це обличчя. Насамкінець жінка пообіцяла Вірі, що все одно вона їм жити разом не дасть, не дасть Вірі спокою і все зробить для щастя свого сина.
— Повний неадекват, – каже подруга.
— Саме так. Я була шокована просто, – відповідає Віра. – І засмучена. Думала багато, з Ванею поговорила. І мені зовсім не сподобалося, що він підняв мене на сміх, мовляв, усе буде нормально, не переживай. Ну, мама… вона така мама.
Віра поговорила зі своєю мамою, згадала все, що чула про те, як свекруха впливає на стосунки у сім’ї. І вся інформація була не на користь її стосунків із Іваном. Рвати стосунки жорстко?
Віра цього не хотіла. Але й продовжувати, чекаючи на черговий візит істеричної мадам до себе на роботу не хочеться.
— Почнуться потім сварки, що я мамі його грубо відповіла або відповіла не так, – вважає Віра. – Навіщо мені це? Якби Ваня якось твердіше виявив свою позицію в цьому питанні, це інше, але він просто посміявся, йому навіть втішно, як мені здається, що мама так за його щастя дбає. Загалом боротися за чоловіка з іншою жінкою не в моїх правилах, тим більше якщо ця жінка – його мати.
Чи згодні?
Може, даремно Віра за перших же труднощів здалася, варто було б спробувати?
А може має рацію мама Івана, ну не мрія це для неодруженого чоловіка?
