Я одружилася два роки тому. У чоловіка не було власного житла, і він переїхав до мого дому. Він має дитину від першого шлюбу. Цьому хлопчику 15 років і щотижня по три дні він живе у моїй оселі.
У мене теж є діти від першого шлюбу, дві дівчинки – 19 та 15 років. Довелося одну кімнату доньки віддати синові чоловіка, моїх дівчаток поєднати в одній кімнаті, що їм не подобається, але вони не протестують і мовчать.
Хлопчик дуже великий егоїст і завжди в будь-якій ситуації намагається привернути увагу до себе: встряє в розмови, вдає, що йому потрібна допомога (аж до яблука порізати, чай налити не може собі). Мене це дуже дратує.
Особливо не можу бачити, як він лежить весь день на дивані, задерши ноги на дивані подушки. Мої доньки цими днями практично не виходять зі своєї кімнати. ТБ ми не дивимося, тому що його займають мій чоловік зі своїм сином, дивлячись футбол або щось, що тільки їм цікаво.
Я знаходжусь на межі нервового зриву. Але не хочу псувати стосунки з чоловіком і не хочу виглядати злісною тіткою, яка хоче позбутися ні в чому не винного хлопчика. Хоча позбутися його дуже хочу. Як бути?
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала горнятко обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай саме…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…